”Ніхто не підбирав у полях їхніх смертельно зранених тіл, їх скувало морозом, присипало снігом”

У братській могилі села Франківка на Лисянщині 72 роки тому знайшли вічний спокій 36 жителів села Шпендівка Кагарлицького району Київської області. Недалеко вони відійшли від рідних домівок, насильно мобілізовані до Червоної армії після визволення села в січні 1944 року.

“Більшість з них були молоді необстріляні чоловіки, які ніколи не тримали в руках зброю. І володіти нею так і не навчилися, – розповів сільський голова Василь Ткаченко. – Фронт задихався, вимагав свіжих сил, і очманілі від вибухів, стрілянини, безсонних ночей командири гнали в атаку так званих “чорносвитників”, які ще не встигли переодягтися у військові однострої, і мали здебільшого одну гвинтівку на трьох. Та атака для них була першою і останньою. Ніхто не підбирав у полях їхніх смертельно зранених тіл, їх скувало морозом, присипало снігом. І лиш з весною жінки і діти з Франківки і Кам’яного Броду почали звозити до братської могили загиблих. Очевидці розповідали, що з настанням тепла, від місця масового побоїща потекли червоні струмки, сніг враз став набиратися кров’ю…”

Після війни на могилу чоловіків, синів часто приїжджали із Шпендівки їхні рідні, потім зв’язок з ними втратився. Василь Ткаченко вирішив його відновити. І рідні загиблих відгукнулися. Нещодавно в село приїздила донька Миколи Козлова, якій було лише 11 місяців, коли батька не стало. Галині Миколаївні старожили показали місце останнього бою рідної людини, якої вона ніколи не бачила.

Шпендівка, яка до кріпаччини мала назву Хрестополяна, давнє козацьке село і, як виявилося, одна з його жительок свого часу вишивала прапор Лисянського козацького полку.

Олександр ЩЕРБАТЮК