Вісті Черкащини Невидимі героїні: жінки Лисянщини, які прикривають воїнів з тилу
Поки учні Бужанського ліцею на Лисянщині на «дистанційці», через часті повітряні тривоги, їх мами і бабусі, «павучки», як їх тут називають, попри небезпеку, знову зібралися в одному з шкільних приміщень за звичним заняттям – плетінням маскувальних сіток. Тут панує атмосфера спокою, врівноваженості, впевненості у важливості справи, яку виконують різні за віком небайдужі люди. Різної вдачі й досвіду, звичок і уподобань, та вони всі знають головне: щоб українські воїни, військова техніка не стали мішенню для ворога, саме вони для них створюють захист. Так, рук для плетіння все одно завжди замало, а на фронт постійно потрібно відправляти сітки, бо вік їх там недовгий. І людей, які знаходять час для плетіння, не так уже й багато. Але ті, що приходять, а це люди, про яких кажуть «60 плюс», уже по-іншому жити не можуть.
-Ми стараємося сюди вкласти всю свою душу. Як справжні берегині, хочемо зберегти життя нашим хлопцям. І коли вони приїжджають, і кажуть, що не тільки маскувальна сітка закриває їх фізично, а ще й енергетично, бо відчувають любов і турботу людей, які їх сплели.– розповіла керівник волонтерського осередку «Берегиня» Ольга Галкіна. – Зі зміною погоди, замість сіток зеленого кольору тепер виготовляємо жовті, темно-зелені та сірі. Якщо буде потреба в білих – готові негайно переключитися. Замовлення з фронту маємо постійно, тому виконувати їх треба швидко.
Ольга Галкіна щодня працює в режимі нон-стоп: постійно моніторить потреби військових, замовляє матеріали, акумулює кошти, які надходять від жителів громади і вихідців із села, які проживають за кордоном. А ще проводить майстер-класи з плетіння сіток, залучаючи до цього все нових людей.
Жителька Бужанки Зінаїда Коваль приходить плести сітки з січня минулого року. Каже, не пропустила жодного дня. «На фронті є і батьки наших дітей, і випускники нашої школи, і односельчани. Ми, пенсіонери, не могли залишитися осторонь. Щосереди і щоп’ятниці збирається до 20 жінок. Найстарші з них Зінаїда Котенко, Клавдія Котолуп та Любов Батарчук, яким уже по 76 років. Ми вже як одна дружна сім’я, яку очолила педагог-організатор шкли, наймолодша за віком Ольга Вікторівна Галкіна, яка зуміла нас зібрати і організувати цю важливу роботу. Задля Перемоги ми сплетемо стільки сіток, скільки наші хлопці замовлять», – розповіла волонтерка.
Іван СМОЛІЙ
