Найстаріша вчителька з Лисянки відзначила 90-літній ювілей

Найстарішому педагогу Лисянки Оксані Костенко (на знімку) днями виповнилося 90 років. Освітянській справі вона віддала майже 40 років. Професію обрала за покликом душі, тож була залюбленою у свою роботу. Цього не могли не відчувати її учні. Не всім, звісно, легко давався її предмет – математика, однак кожен з цікавістю поспішав на уроки до завзятої й натхненної вчительки, яка завжди творчо підходила до викладацької справи, готувала вікторини, тематичні заходи та інші цікавинки для своїх вихованців. Дбала й про насичене дозвілля учнів, проводила цікаві вечори до свят і пам’ятних дат, співала і грала на гітарі, скрипці. І завжди, як пригадують її учні, була привітною, усміхненою, але водночас і вимогливою, відповідальною.

В Оксани Антонівни донька Лариса теж учитель математики у тій же Лисянській школі (тепер ліцей) №2, має двох онуків і трьох правнуків. У такому поважному віці жінка не любить сидіти без діла, і намагається чимось допомогти доньці по господарству, бути активною у всіх родинних справах.

Багато колишніх вихованців Оксани Антонівни після закінчення Лисянської школи №2 теж обрали вчительську стезю й присвятили своє життя педагогічній діяльності, започаткувавши цілу династію освітян.

«Оксана Антонівна залишила у моїй душі помітний слід, – пригадує її колишня учениця Галина Олійник. – Вона дуже добре знала свій предмет, уміла дохідливо пояснити. І, що мені особливо запам’яталося, ніколи не підвищувала голос. А коли хтось шумів (нас у класі було 40 учнів), починала говорити дуже тихо. Тоді всі замовкали і уважно прислухалися до голосу вчительки. Не забуду і того дня, коли після закінчення педагогічного вишу, я прийшла працювати у рідну школу. Оксана Антонівна, яка вже була завучем, зустріла мене по-материнськи. Потім часто відвідувала мої уроки, давала цінні поради».

Діти її завжди чекали біля школи, їм заздрили, що мають таку вчительку. А ставши дорослими, вони і через десятиліття із вдячністю і любов’ю згадують її, не лише на ювілеї, телефонують, а при нагоді обов’язково заходять у гості.

Олександр ЩЕРБАТЮК