Вісті Черкащини На Лисянщині повертають з небуття відомого дисидента, який першим оголосив про комуністичний геноцид українців
В ореолі незламних борців за волю України ХХ століття золотими літерами вписано ім’я відомого літературного критика, літературознавця, культуролога й публіциста Юрія Лавріненка з Лисянщини. Цьогоріч відзначають 120 років від його народження. Його батько Андріян Лавріненко був учасником Першої світової війни, який у добу Національно – визвольної української революції та визвольних змагань став командиром кулеметної сотні Армії УНР. Потім, як і жителі сусідніх з «Медвинською республікою» сіл Боярки, Писарівки та Хижинець брав активну участь в Медвинському антибільшовицькому повстанні серпня 1920 року, а Юрко йому допомагав.
Після закінчення 7 класу Юрій став навчався в Уманському агротехнікумі. Там юнак і прилучився до літературного життя. Умань 1920-х років була епіцентром багатьох значних і бурхливих подій, у тому числі й культурологічних. Там гастролював театр Леся Курбаса, працювали драмгуртки, філії літоб’єднань. Юрій Лавріненко став членом літературної організації – Спілки українських селянських письменників «Плуг». Через кілька років, вже будучи студентом літературного факультету Харківського університету, він заявив: «Революція у нас в Україні наносна, вона не засвоєна народом і нав’язана москвою». З того часу і почалися його переслідування радянською владою. На щастя, його обминула трагічна доля поета-земляка з Лисянщини Івана Маловічка, якого зустрів у Харкові. Кожного вечора вони збиралися за чашкою чаю у когось із друзів, проводили літературні читання. На хвилі національного піднесення, молоді люди вірили у світле, незалежне майбутнє України, не зважаючи на тотальний терор і репресії. Але в листопаді 1937 року Івана Маловічка енкаведисти заарештували і засудили до розстрілу. Поету виповнилося лише 28 років. Заарештували і Юрія Лавріненка, запроторили в Сибір, але потім звільнили. У 1942 році йому вдалося виїхати з України. А з 1950 року і до самої смерті у 1987 році він мешкав у США.
Під псевдонімом «Юрій Гайдар» з 1959 року Юрій Лавріненко розпочав свої літературні передачі на радіо «Свобода» в Нью-Йорку. Саме він в числі перших оголосив світові про геноцид комуністів супроти українського народу. Спочатку це була радіопопуляризація його антології «Розстріляне Відродження», далі було більше. На СРСР тоді вели радіопередачі 35 станцій із загальним обсягом програм близько 200 годин на добу, і виступи Юрія Лавріненка на радіо «Свобода» незмінно мали успіх в українських слухачів. Він також займався публіцистичною, громадською діяльністю. Редагував газету «Українські вісті», вивчав проблеми національного визволення українців, аналізуючи об’єктивні та суб’єктивні причини перемог і поразок.
У 1986 році за свою літературну роботу Юрій Лавріненко був нагороджений премією Фундації Антоновичів. А 14 грудня 1987 року він пішов із життя та був похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. На батьківщині, в селі Хижинці, земляка пам’ятають і хочуть перейменувати одну з вулиць на честь відомого дисидента, борця за волю України.
Іван СМОЛІЙ
