Вісті Черкащини Мріяв про море, а став пожежником, раціоналізатором і поетом у Лисянці
Старійшина Лисянської пожежної частини Микола Ілюк, будучи звичайним водієм, за 23 роки роботи отримав 25 почесних грамот і подяк. Він-відмінник пожежної охорони, нагороджений знаком «Раціоналізатор України», який йому вручили на з’їзді раціоналізаторів пожежної охорони. Але на роботі і в побуті його радше знали як майстра на всі руки, додаючи при цьому, що «немає такого механізму, який не зміг би відремонтувати, розібрати й знову скласти цей чоловік». В пожежній частині Микола Євдокимович багато зробив власними руками, з власної ініціативи і з творчим підходом до кожної справи. Серед його винаходів є справді унікальні: пристрій для піднімання та сушіння пожежних рукавів, маслонагнітач для заправляння картерів коробки передач, телескопічний пристрій для відкривання воріт, який він, до речі, сам і монтував. У будівництві пожежної вежі теж немала доля його праці. Донька Валентина назвала дві головні риси характеру батька: висока відповідальність і безвідмовність. «Який би тато не був зайнятий вдома, але коли хтось попросить допомогти, кидає все, і йде, бо як же інакше – людям треба. Тому щось приварити, тому заглянути до мотора, а кому щось підказати, порадити».
Любов до техніки у чоловіка, за словами його дружини Антоніни Василівни, з якою вони виросли на одній вулиці у Франківці, проявилася з раннього дитинства. Миколка, після звільнення села від фашистських окупантів у 1944 році, облазив усі підбиті танки: «тигри», «леопарди», американські «шермани», з цікавістю приглядаючись до небачених механізмів. Не випадково, після закінчення школи, обрав професію водія. Хоча, зізнається, мріяв стати моряком. Мабуть, підсвідомо і готувався до цього: загартовувався, займався спортом, підводним плаванням, міг просидіти під водою цілих дві з половиною хвилини. Така фізична витривалість допомогла одного разу Миколі Ілюку врятувати від смерті молодого чоловіка. Тому було доручено вимити порожню цистерну з-під бензину. Погода була спекотною, концентрація випарів усередині досягла критичного рівня, і юнак умить знепритомнів. На його щастя, поблизу був Ілюк, який, набравши повні легені повітря, не задумуючись « пірнув» у цистерну. Знадобилось близько двох хвилин, щоб витягти його на свіже повітря і надати необхідну допомогу. Той чоловік і досі живий, і щоразу, при зустрічі, дякує за врятоване життя.
А Микола Євдокимович, будучи віруючою людиною, за все дякує Богу, поки не захворів, співав у церковному хорі. Любов до музики і співу у його родині була завжди. Батька свого часу знали у Франківці і Кам’яному Броді як віртуозного гармоніста. Гармонь стала улюбленим музикальним інструментом і для сина, який самотужки навчився на ній грати і не розлучається досі, маючи 90 років. А ще пише вірші, багато з яких присвячені коханій дружині Антоніні, з якою разом вже 66 років.
Іван СМОЛІЙ
