Мама і донька-офтальмологи слідкують за здоров’ям очей жителів Лисянщини і сусідніх районів

Очі – це не тільки «дзеркало душі», але ще і показник загального здоров’я людського організму. За словами лікаря-офтальмолога Лисянської територіальної лікарні Людмили Миронович, більше 80 відсотків хвороб очей – це прояви ревматизму, цукрового діабету, панкреатиту, захворювання щитовидної залози. Тож, сьогодні окуліст, це вже не спеціаліст вузького профілю, який перевіряє гостроту зору, а фахівець, який може запобігти багатьом небезпечним хворобам, співпрацюючи з лікарями інших профілів.

–Останнім часом дуже поширені захворювання у пацієнтів різного віку, пов’язані з великими навантаженнями від телевізора, персональних комп’ютерів, гаджетів, – розповіла Людмила Василівна. – А ще інфекції, травми, вікові зміни, спадковість. Щодня на прийомі – до 50 пацієнтів. І не лише жителів Лисянщини. Приїжджають із сусідніх районів, Київської області. Всім надаємо допомогу, навіть без попереднього запису. Для мене, як лікаря, великою підмогою в роботі є сучасне офтальмологічне обладнання, придбанням якого ми завдячуємо головному лікарю Олександру Ніколенку, та високий професіоналізм медичної сестри Ольги Василівни Горбенко, яка є і моїм першим наставником, і мамою.

Ольга Горбенко – жива легенда Лисянської територіальної лікарні. Вона працює тут вже більше 50 років, причому, в одному кабінеті, в який, каже, вперше зайшла відразу після відкриття нового корпусу медичного закладу в 1989 році, і до сьогодні приймає пацієнтів. Змінювалися лише лікарі, а медсестра залишалася на місці.

– Я щиро вдячна лікарям-офтальмологам, з якими багато років працювала, від яких я перейняла і досвід, і вміння, і любов до цієї чудової професії, – каже Ольга Василівна. – Насамперед, Галині Чабаненко, Володимиру Чмихалу, Ользі Амраховій, Тетяні Андреєвій. Більше 20 років у лікарні взагалі не було лікаря-окуліста, і мені доводилося брати на себе його обов’язки. Коли народилася донька, я найбільше хотіла, щоб вона продовжила сімейну династію медиків, яку започаткувала бабуся, яка працювала у сусідньому селі Журжинці фельдшером. Так і сталося – Людмила закінчила Національний медичний університет імені Богомольця, стала справжнім професіоналом, а я тепер у неї в помічниках. Разом робимо одну добру справу – даруємо людям світло в очах.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Питання тротуарів у селі на Тальнівщині вийшло на сесію: влада обіцяє не залишити поза увагою

Читайте нас також в Telegram!