Вісті Черкащини Лисянські сітки, виплетені з молитвою, рятують життя воїнів
Волонтерський рух став невід’ємною частиною підтримки наших захисників. Часто чуємо від військових: найбільша потреба сьогодні – це не лише амуніція чи провізія, а й відчуття підтримки. Вони кажуть: «Помоліться за нас. Просіть громаду, щоб помолилася». Це додає їм сили, бойового духу й бажання ще з більшою віддачею боронити нашу землю.
Але волонтери допомагають не тільки морально. У Лисянці та Семенівці небайдужі жителі активно займаються збором необхідних речей для військових: передають солодощі, ліки, імунні суміші, книги, дитячі листівки. Останнім часом особливу увагу зосередили на виготовленні маскувальних сіток, які вкрай потрібні на передовій – і піхотинцям, і танкістам, і артилеристам.
Велику підтримку в цьому надає керівник волонтерського осередку «Бужанські павучки» Ольга Галкіна, яка проводить майстер-класи та координує роботу волонтерів.
«Збираємося тричі на тиждень, але якщо потрібно виконати термінове замовлення, працюємо щодня до пізнього вечора. Військові передають через рідних, якого кольору та розміру сітки їм потрібні. Все залежить від місцевості та погодних умов, де воює бригада. Наприклад, велика сітка розміром 6 на 8 метрів може накрити гармату або автомобіль. Її можна виготовити за світловий день, якщо приходить достатньо людей. Я хочу щиро подякувати всім жителям Семенівки та Погибляка – і літнім, і молодим – які старанно, з любов’ю вплітають стрічку за стрічкою у захисну сітку для наших воїнів. Особлива подяка 84-річній Надії Мороз, нашій бабусі Наді, яка працює нарівні з усіма й вселяє віру в перемогу. Жодна сітка не їде на передову без гостинців для наших хлопців – їх готують Валерій, Віталій та Наталія Капустинські», – розповіла волонтерка Тетяна Капустинська.
Ні поважний вік, ні навіть хвороби не стають на заваді волонтерам. Жителька Лисянки Тетяна Сергієнко, яка пережила інсульт, не маючи змоги плести сітку разом з усіма, попросила зробити каркас для її виготовлення вдома. Коли втомлювалися руки, жінка бралася за малювання.
«Ми передаємо сітки знайомим бійцям, рідним волонтерів, аби бути певними, що вони дійшли за призначенням. Також користуємося послугами “Нової Пошти”, яка безкоштовно доставляє вантажі на фронт. Хлопці дякують за сітки, які дуже добре вписуються в місцевість, що навіть наші дрони їх не знаходять. Були випадки, коли вони рятували життя. Ось одна з історій: ранок 1 січня у мене розпочався з відеодзвінка від військового. Він вітав з Новим роком і розповів, що їх вивели з “нуля”, всі залишилися живі, мають трохи часу, щоб перепочити перед новими боями. Дякував за сітки, які не лише замаскували їхні позиції, а й витримали удар: один снаряд не зірвався, а відскочив, задимівся, і хлопці швидко його загасили вогнегасником», – поділилася волонтерка Ольга Галкіна.
Наші захисники знають, що за ними стоять тисячі небайдужих людей. І доки триває боротьба за свободу України, волонтерський рух не зупиниться.
Іван СМОЛІЙ
