Лисянські рибалки не сплять ночами, щоб подолати «рибну вакханалію»

Кілометри браконьєрських сіток, якими роками обплутували багатостраждальну річку Гнилий Тікич любителі дармової поживи, минулого року стали трофеями Лисянської громадської організації «Тікич Л» і були знищені. Самоорганізувавшись, місцева громада рибалок навела лад на берегах водойми, зарибнила та власними силами охороняє її від браконьєрів. Про це розмова з керівником організації Олександром Томіленком.
– Олександре Вікторовичу, насамперед скажіть, чим вас, юриста за фахом, так привабило рибальство?
– Подобається мені ця справа. Починаючи з весни і до пізньої осені, я практично кожен день знаходжуся на воді. Це надає азарту, енергії, емоцій. З іншого боку – це відповідальна робота. На нашій річці панує дика вакханалія. Рибалять із сітками, електровудками та раколовками. Добре, що хоч без вибухівки. Аби сховатися від закону, орудують уночі або під ранок. Упізнати браконьєрів на око просто так не вийде, треба спіймати на гарячому. Тож почали боротися з цим лихом. Це робота не одного дня і навіть місяця – охороною риби потрібно займатися постійно. Затримували багатьох людей із браконьєрськими знаряддями лову. За минулий рік вилучили майже 300 сіток, 17 ятерів (лише в однієї особи!) та 4 браконьєрські човни. Багато з порушників зрозуміли, що такі вольності вже не пройдуть, але є такі, які не хочуть розлучатися з незаконним ремеслом, особливо в Бужанці, і тому попереду нас чекають рейди, нічні чергування, профілактичні бесіди. Для швидкого реагування на нічні вилазки браконьєрів нам конче необхідний тепловізор, який коштує 2 тисячі доларів. Члени спілки вже назбирали 40 тисяч гривень, але без допомоги селищної ради, небайдужих людей нам цю суму не осилити.
– Крім викорінення браконьєрства на річці, які ще стоять завдання перед спілкою?
– Головне – наповнити наш Тікич рибними ресурсами. Для того ми закупляли і запускали у водойму мальків різних риб. В основному це був короп, пізніше запустили карася, білого амура, товстолоба. Окрім того, у нас завелися й соми. Рибалки його чомусь недолюблюють, мабуть, тому, що сома важко спіймати. Зі свого боку кажу рибалкам, щоби вчилися, адже й справді: спіймати сома – це ціле мистецтво. Запустивши товстолоба, цього річкового санітара, розраховуємо суттєво поліпшити екологічну ситуацію на водоймі, яка щороку покривається водоростями. Як ви зрозуміли, основна наша мета – створення всіх умов для комфортної риболовлі. Щоб жителі Лисянщини не їздили бозна-куди вудити рибу, а могли насолодитися «тихим полюванням» дома. Такі позитивні зміни, можливо, з часом привернуть увагу й рибалок-спортсменів.
– Розкажіть про вашу організацію, які ще добрі справи на рахунку рибалок?
– Сьогодні організація налічує близько 300 осіб. Раз на рік відбуваються звітні збори організації, на яких обговорюються проблеми та шляхи їх вирішення, різні організаційні питання. Мушу, на жаль, визнати, що ентузіазм та бажання щось робити у напрямку розвитку риболовлі у нашій громаді, присутні не у всіх. Хоча є у нас близько десяти постійних активістів, які не не рахуються ні з часом, ні з коштами, якщо потрібно допомогти, часто долучаються до так званих акцій чистоти на березі річки, а також заохочують інших. Це Олександр і Віталій Царенки, Валентин Романенко, Дмитро Єршов, Валерій Кузьменко, Олег Хоменко, Сергій Ступник. Хочу висловити вдячність підприємцям, які займаються риборозведенням і безкоштовно надають нам малька риб, держлісгоспу, який допоміг обладнати нерестові гнізда, і закликати всіх, кому не байдужа доля Тікича, підтримати нашу організацію у проведенні різних акцій і проєктів. У Лисянці є три рибальських магазини, куди можна звернутися з пропозиціями, добровільними внесками і отримати консультації від спеціалістів.

Олександр ЩЕРБАТЮК