Лариса Москаленко з Владивостока:”Тут багато українців, а до Москви далеко”

Лариса Москаленко, яка волею долі чверть віку тому потрапила до російського Владивостока, не тільки не забула рідну українську мову, а й зробила її в місті, завдяки пісні, другою неофіційною.

Народилась Лариса в селі Журжинці Лисянського району. Співати її навчила мама, а удосконалила свої здібності талановита дівчина у Канівському училищі культури, який закінчила у 1986 році. Приїхавши з чоловіком у Приморський край, стала учасником, а пізніше керівником українського хору «Горлиця».

– Спочатку самодіяльний ансамбль налічував 6 осіб, але після концертів українці, яких тут багато, гуртувалися, приєднувалися до колективу. Він сьогодні об’єднує до сотні учасників, залюблених у далекий рідний край, бажаючих передавати «дідівські» традиції у спадок майбутнім поколінням українців за кордоном.

Колектив виконує пісні на слова Тараса Шевченка, українські народні, твори сучасних українських композиторів. Особливе місце в репертуарі хору відведено пісням, написаним першим художнім керівником хору Анатолієм Крілем та привезених з Лисянщини, – розповіла гостя з Далекого Сходу.

«Горлицю», якою Лариса Москаленко керує вже десятий рік, запрошують на всі концерти, конкурси, фестивалі, які проводяться в Приморському краї.

– Ансамбль, – каже вона, – розбудив своїм співом у нащадках українців, які заселили цей край понад сто років тому, українську душу. Тепер нашу мову чути і на офіційних заходах, і за столом, і на вулиці. Діти і внуки тих переселенців почали приносити їх одяг, предмети старовинного українського побуту, які досі зберігаються в сім’ях. Влада була змушена змиритися. Занадто багато вже тут українців, та й до Москви далеко.

Лариса Москаленко п’ять років тому вже привозила свій колектив на Лисянщину, де живе її мама. Після того, зізнається, їй проходу не дають – знову хочуть побувати в Шевченковому краї. І цьогоріч влітку «Горлиця» таки прилетить на береги Тікича.

Олександр ЩЕРБАТЮК