До ветеранів нікому немає діла?

Голова Лисянської районної організації ветеранів Анатолій Мовчан нинішній рік вважає чи не найскрутнішим в її історії. Річ у тім, каже він, що на підтримку ветеранського руху вперше за багато років в районі не заклали жодної копійки.

– Я розумію, що коштів не вистачає на медицину, освіту, інші першочергові потреби. Але це не причина економити на ветеранах війни і праці, яких у районі нараховується близько 5 тисяч, – розмірковує він. – Я не кажу про якісь затратні програми соціального захисту ветеранів, хоча й це потрібно – нам би дещицю коштів, щоб купити привітальну листівку на День Перемоги, скромний подарунок ювіляру чи букет квітів в Міжнародний жіночий день. Але й цього немає. Я змушений щоразу витягати гроші з власної кишені щоб не соромно було йти до іменинника з порожніми руками.

Анатолій Олександрович розповів, що всі його намагання якось вплинути на ситуацію, не привели до успіху. «Куди не кинь-всюди клин», – розводить він руками. Звертався до керівників району і ОТГ, народного депутата Сергія Нагорняка і скрізь чув або солодкі обіцянки, або гіркі вибачення: «грошей немає, нічим допомогти не можемо». З ностальгією він згадує ті часи, коли владці завжди відгукувалися на проблеми ветеранів і вирішували всі питання в робочому порядку. Йому образливо, що в інших районах області ветеранські організації одержують належне фінансування, і можуть купити не тільки вітальні листівки, а й допомогти у лікуванні ветеранів війни, підтримати у скрутних ситуаціях дітей війни. Приміром, у Драбові, наводить він приклад, цьогоріч на організацію ветеранів виділили з бюджету 120 тисяч гривень. Невже, каже, у Лисянці до ветеранів немає ніякого діла, чи може про них згадують лише тоді, коли потрібні їх голоси на чергових виборах?

Іван СМОЛІЙ