Вісті Черкащини «Чорний воїн» з Лисянки завойовує боксерський ринг
Не зважаючи на війну, бокс в Україні знаходиться нині на високому рівні, і Черкаська область не є винятком. «У нас з’являється все більше талановитих хлопців не лише в Черкасах, Умані, а й у Звенигородці, Лисянці, Богачевому. Конкуренція сильна, і це добре для розвитку цього популярного виду спорту», – зазначає тренер БК «КУЗНЯ» Олександр Петренко. І зайвим підтвердженням цьому став недавній турнір з боксу в Одесі, де збиралися найсильніші боксери з усієї України. Головним завданням цього турніру був відбір та формування Національної збірної України для подальших виступів на міжнародній арені.
Черкаську область на цих змаганнях у ваговій категорії до 51 кілограма представляв вихованець боксерського клубу «КУЗНЯ» 24-літній Сійовуш Мухаммадієв з Лисянки. На головний ринг країни виходили кращі з кращих, кожен прагнув перемоги, після якої відкривався шлях до світових вершин спорту.
«У півфінальному поєдинку я зустрівся з представником Київської області, фіналістом чемпіонату світу з кікбоксингу Микитою Курдюковим, і достроково здолав його вже в першому раунді. У фінальному поєдинку моїм суперником був досвідчений, восьмиразовий чемпіон України, віце-чемпіон Європи Максим Рудик з Донецької області. Бій був напруженим, виснажливим, навіть драматичним, адже бокс – це ще й боротьба характерів. Але й результат був вартий того – я вперше у своїй карʼєрі завоював «золото» найпрестижнішого турніру в Україні. Мене включили до складу Національної збірної України з боксу в статусі першого номера. Трохи відпочивши, розпочну підготовку до міжнародних стартів під керівництвом старшого тренера Михайла Івановича Мельника та Сергія Вікторовича Глущенка», – поділився радістю від своїх досягнень новий чемпіон України.
На запитання, що відчуває спортсмен, здобувши такий високий титул, Сійовуш лиш посміхнувся:» спочатку піднесення, ейфорію, задоволення від успіху, а потім – підвищену відповідальність. Стати чемпіоном – не означає розслабитися, спочивати на лаврах, а щодня підтвержувати цей титул, підпорядкувавши своє життя залізній дисципліні. В харчуванні, режимі, сні, відвідуванні тренувань. Це – про волю, характер і бажання перемагати.
Ще з 16 років він почав захоплюватися боксом, відвідував секцію у Звенигородці. Першим його тренером, з яким співпрацює і дотепер, є Олександр Петренко. Він в усьому і завжди допомагав талановитому і наполегливому юнакові, супроводжував його на всі збори і змагання. Навчав не лише прийомів та техніки боксу, а й бути чесною, порядною людиною. Цьому зараз Сійовуш навчає і своїх вихованців, бо вже і сам став наставником для лисянських юних боксерів. Він відверто зізнається, що трохи запізно прийшов у бокс, і довелося працювати з подвоєною енергією, аби стати на рівні з більш досвідченими спортсменами в боксерському клубі, а потім перевищити їх у майстерності і волі до перемоги. Провів безліч боїв, вісім разів ставав чемпіоном області, брав участь у всеукраїнських, міжнародних турнірах у Чехії, Таїланді, Іспанії. Серед нагород, яких у нього більше чотирьох десятків, були лише срібні та бронзові медалі. І ось тепер до цієї колекції додалася і омріяна золота медаль, до якої він ішов довгих вісім років.
Сійовуш, що, до речі, в перекладі з таджицької означає чорний воїн, також розповів, що уже починає готуватися до наступної Олімпіади, яка відбудеться у 2028 році у Лос-Анжелесі (США). «Олімпійські ігри – це такий старт, до якого люди готуються не короткий період, а багато хто все своє життя. Боксер повинен бути «обкатаний», щоб пройти таке випробування. Тому попереду- збори, виступи на чемпіонатах Європи та світу. Я вдячний за розуміння своїй родині, адже дома майже не буваю. Але бокс – це теж моє життя. Тому буду йти вперед, з вірою у Бога, свої сили та цілі. Адже, коли труднощі множаться, перемога-вже близько», – впевнений майбутній олімпієць.
Іван СМОЛІЙ
