Боротися з інфекціями на Лисянщині скоро буде нікому

Про колишню районну санітарно-епідеміологічну станцію в Лисянці нині пам’ятають лише люди з чималим життєвим досвідом, а її колишню значимість засвідчує просторе приміщення майже в центрі селища по вулиці з промовистою назвою Санаторна. Тут раніше працювало близько 40 висококваліфікованих фахівців. Як і більшість галузей та служб держави, санстанцію не минули процеси реформування та оптимізації. Про це наш кореспондент і веде розмову із завідувачем Лисянського відділу Звенигородського районного відділу Д У «Черкаський обласний Центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» Миколою Диким.

– Миколо Івановичу, отже, що змінилося у системі санітарної медицини Лисянщини, окрім назви?

– До речі, в процесі реорганізації за останні 10 років вона вже змінювалася тричі. Економія коштів на утриманні санепідемстанцій, на жаль, обернулася тим, що держава зазнала величезних збитків внаслідок зростання захворюваності та смертності населення через погіршення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних умов життя. Зросла захворюваність на інфекційні хвороби, зокрема, повітряно-крапельні та гострі кишкові інфекції, харчові отруєння, особливо сальмонельоз. Останнім часом з’явилися нові виклики, які несуть загрозу здоров’ю населення. Коли в Україні почалася пандемія СOVID-19, стало очевидним, що боротися з нею за відсутності санітарно-епідеміологічної служби надзвичайно складно. Я переконаний, що у разі її збереження вдалося б одразу після виникнення спалаху цієї небезпечної інфекції ефективно й своєчасно здійснити усі передбачені у таких випадках заходи й не допустити некерованого зростання захворюваності.

– Які функції виконують працівники вашого відділу?

– Проводимо обслуговування населення, пов’язане з профілактикою інфекційних та неінфекційних захворювань серед людей. Здійснюємо лабораторні дослідження води, повітря, грунту, харчових продуктів на наявність шкідливих речовин. Робимо діагностичні дослідження збудників інфекційних хвороб у людей, які потрапили до лікарні, або хто звернувся до нас з подібним проханням. Об’єм роботи чималий, а виконує її, кваліфіковано і на совість, лише 8 працівників: Галина Ілюк, Ірина Сільвейстр, Валентина Недужа, Валентина Уманець, Тетяна Овсієнко, Юрій Левандовський та Марія Галепа, якій виповнюється 75 років. Більшість із наших працівників теж пенсійного віку, а заміни їм, на жаль, немає, бо спеціалістів їх профілю сьогодні чомусь не готують у вищих навчальних закладах. Це в недалекому майбутньому може перерости у велику проблему. Боротися з інфекціями буде нікому.

– Чи доступні по ціні звичайному громадянину дослідження у ваших лабораторіях?

– Гадаю, що так. Якщо раніше тарифи затверджувалися на рівні держави і були скрізь однакові, то нині вони формуються на регіональних рівнях. Тому в нас вони одні з найдешевших. Для прикладу: повний аналіз водопровідної води у нас коштує 566 гривень, а криничної – 395 гривень. Подібна картина і по вартості інших досліджень: визначення чутливості до антибіотиків – 114 гривень, періодичний профмедогляд – 353 гривні, а повторний – 262 гривні.

–Сьогодні в Лисянці та інших населених пунктах люди жаліються на погіршення якості питної води. Що, на вашу думку, на це впливає?

– Якщо говорити про криниці, то потрібно пам’ятати, що вони мають розташовуватись не ближче 15 метрів до найближчої вигрібної ями, щорічно бажано проводити їх механічну очистку, двічі на рік – профілактичну дезинфекцію. Тут ефективні таблетки «Акватабс» та «Жавель-Клейд». Щодо криничок, яких так багато в Лисянці, то не у всіх з них можна пити сиру воду. Приміром, воду з кринички на вулиці Джерельній, я б радив перед вживанням кип’ятити.

– 1 жовтня набув чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я». Що зміниться в роботі вашої служби?

– Наші Центри контролю та профілактики хвороб , які виконують всі функції по протидії всім спалахам або надзвичайним ситуаціям, тепер повноцінно відповідатимуть всім вимогам ЄС – стосовно готовності, реагування, профілактики. Раніше ми займалися виключно інфекційними захворюваннями, тепер будемо займатися і неінфекційними – серцево-судинні захворювання, інсульти, профілактика інфарктів, профілактика онкозахворювань, а також психічні захворювання. Тож роботи добавиться. Сподіваємось, що кращі часи для нашої служби – ще попереду.

Іван СМОЛІЙ