Вісті Черкащини 
82 роки тому Лисянщину визволили від фашистських окупантів
Корсунь-Шевченківська операція, яка відбулася 82 роки тому, є однією з найбільш відомих сторінок з історії визволення українських земель від нацистів. Наприкінці січня 1944-го року війська 1-го та 2-го Українських фронтів почали наступ, і зустрівшись під Звенигородою, замкнули кільце навколо Корсунь-Шевченківського виступу, в результаті чого було оточено два німецьких армійських корпуси, до яких входили 5 піхотних дивізій, чотири дивізійні групи, піхотний полк, танкова дивізія СС «Вікінг», моторизована бригада СС «Валлонія», дві корпусні групи, артилерійські, інженерні та інші частини. Командування нацистів заборонило оточеним військам капітулювати і пообіцяло деблокувати оточення ззовні.
На допомогу оточеним було кинуто значні сили. Тільки танкових дивізій налічувалося вісім і серед них – перша танкова дивізія СС «Лейбштандарт «Адольф Гітлер». З півдня та заходу вони намагалися прорвати кільце. Дивізіям, що проривалися з заходу, пощастило більше. Підсилені двома важкими танковими батальйонами, укомплектованими важкими танками «Тигр», вони прорвались до висоти 239, але були відкинуті до Лисянки і далі прориватися оточеним довелося самотужки.
У ніч з 16-го на 17 лютого 1944 року оточені війська нацистів почали прорив із села Шендерівки Корсунь-Шевченківського району. Більше доби тривав прорив, у результаті якого певній частині живої сили вдалося з боями вийти з оточення, проте уся техніка та важке озброєння були кинуті чи знищені. Десятки тисяч загинули та потрапили у полон. У ході наступного відступу нацистські війська продовжували нести величезні втрати, особливо у техніці. У цих боях на полях Черкащини, зокрема, і під Лисянкою, ними було втрачено тільки танків типу «Тигр» та «Пантера» більше, ніж при всесвітньовідомій битві на Курській дузі.
Снаряди та міни обох сторін не обирали жертв. У цих боях загинули тисячі мирних мешканців нашого краю. Ще десятки тисяч щойно мобілізованих жителів загинули та отримали поранення, беручи участь у бойових діях. Саме у період Корсунь-Шевченківської наступальної операції робота польових військоматів досягла свого піку. Лютнева відлига зробила шляхи майже непроїзними, тому обидві сторони активно використовували місцевих жителів, включаючи жінок та дітей для транспортування боєприпасів, предметів військового спорядження та амуніції, тощо. Значна кількість наших земляків уже тут, за кількадесят кілометрів від свого дому починали своїми подвигами прославляти рідну землю.
З метою належного вшанування пам’яті земляків, що загинули при визволенні рідного краю, та відзначення річниці проведення Корсунь-Шевченківської наступальної операції, у минулі роки на Лисянщині майже щороку проводилися військово-історичні реконструкції фрагменту одного з боїв за висоту 239 під Почапинцями (на знімку). Багато його учасників, з початком повномасштабного вторгнення, стали до лав ЗСУ, і боронять Україну від ворога, з тією лише різницею, що на полі бою тепер ворог – росіяни, а німці допомагають їх подолати своєю зброєю. Одним з них є артилерист Ігор Пилипенко з Лисянки, який громить окупантів на Донецькому напрямку.
Напередодні річниці визволення Лисянщини від фашистських окупантів, тут згадали і танкіста Олександра Фадіна, який в бою за село Дашуківка, вперше і востаннє за війну, з танка Т-34 збив німецького літака.
Слід сказати, що в боях за визволення Лисянщини, брали участь і американські танки «Шерман». Один з таких танків був підбитий німцями і затонув у річці Гнилий Тікич. У 2004 році його підняли з дна річки, екіпаж ідентифікували, що стало важливим відкриттям для історії.
Іван СМОЛІЙ
