” Я б дуже хотіла, щоб цей твір прочитали наші вищі керівники”

15 березня в приміщенні катеринопільської районної бібліотеки відбулась читацька конференція, обговорення книжки “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського. Ініціатором зібрання виступило козацьке товариство “Калниболотський курінь”. Метою заходу було прищеплення молодому поколінню національної ідеології, патріотизму, героїки, а також ─ інтересу до книги.

У бібліотечному залі зібралось чимало людей. З-поміж них були представники влади (перший заступник голови КРДА Володимир Коваленко, керівник відділу освіти молоді та спорту Ірина Міненко), учителі, бібліотечні працівники, школярі, частина яких красувалася новенькими козацькими одностроями.

Вів захід районовий отаман Василь Кураш. Почалась конференція з виконання національного гімну. Співробітники бібліотеки ознайомили присутніх із біографією Юрія Горліса-Горського, історією написання книги. Потім усіх закликали до обговорення.

Першим взяв слово Василь Кураш: “В усі часи Україну хотіли і хочуть загарбати: то татари, то монголи, то угорці, то поляки, то німці, то московщина. Російська окупація України бере відлік десь від Переяславської ради, коли наші землі почали роздавати московським князям та поміщикам. І лише після революції 1917 року в України з’явився шанс створити незалежну державу. На жаль, армія УНР на чолі з Петлюрою не вистояла проти більшовизму. Тоді справу боротьби за українську незалежність узяли на себе нерегулярні війська, до яких входили звичайні селяни, вчителі. Саме вони створили Холодноярську республіку зі своїми законами й кодексом честі. Інколи ці закони можуть видатися надто суворими, але цього вимагали тодішня воєнна доба. Не можна бути гуманними до ворогів. Коли воюють дві нації – “білі рукавички знімаються”. Теж стосується і сьогодення. Якщо майже щодня убивають наших захисників, то гріх казати, що ми не піддаємося на провокації – треба давати гідну відсіч”.

Ірина Міненко вважає, що “Холодний Яр” – це “твір, який дає свободу думки, духу, і, як правило, дій”. “Ми повинні пам’ятати, що найвища цінність – це людина, людське життя, земля і держава. Я б дуже хотіла, щоб цей твір прочитали наші вищі керівники”,─ зауважила Ірина Борисівна.

“Холодний Яр” – це виклад правдивої історії, ─ наголосив Володимир Коваленко, ─ бо ту історію, що раніше вчили, писали під переможців, під кожного царя, гетьмана, а Україна завжди трималася на добровольцях і патріотах”.

Думку про повернення правдивої історії підтримав і Василь Кураш: “Радянська влада зробила все, щоб перевернути історію, проголосила героїв українського спротиву бандитами та ворогами, і люди, зрештою, у це повірили, хоча на початку ХХ століття і наш Семен Гризло, і холодноярські отамани користувались неабияким авторитетом і підтримкою звичайних, простих людей. Ще навіть у 1942 році на панахиду, що проводилась на могилі Василя Чучупака, головного отамана Холодного Яру, зібралась сила-силенна народу”.

Далі дискусія перейшла в русло осмислення причин поразки національного спротиву.

Учителя Петра Калінічука вразили паралелі “Холодного Яру” з сучасністю. “Тоді Україну погубила отаманщина, і сьогоднішні події нагадують ту ж отаманщину”─ зауважив Петро Миколайович.

“Вартянин” Микола Замковенко з цим не погоджується: “На початку ХХ століття Україна не могла зробити різкий крок не через отаманщину, а тому, що нею правили соціалісти. Тільки тоді, коли до влади прийдуть націоналісти, тоді в нашій країні запанує порядок, адже соціалісти по суті своїй не спроможні згуртувати отаманів”. Натомість, “Свободівець” Володимир Клеценко причину поразки патріотичних сил початку ХХ століття побачив у іншому.

“Українська влада в Києві не хотіла чути, чого хочуть люди. А люди хотіли землі й справедливості, ─ зауважив Володимир Володимирович, ─ Більшовики, як подачку, дали їм землю і певні свободи, чим заспокоїли селян, придушили український спротив, а потім відібрали назад те, що дали”. Фактично всі учасники конференції погодились, що справжнім лихом для України стало знищення більшовиками вітчизняної інтелігенції, яка в усі часи була рушійною силою нації. “Окупанти століттями нищили наших отаманів, нашу еліту. Перед нами зараз завдання – відродити нову українську еліту”, ─ закликав один із доповідачів.

Директор Петраківського НВК Надія Гордієнко наголосила, що через московську пропаганду українських націоналістів понизили до рівня ворогів народу, хоча це звичайні патріоти, які є гордістю кожної країни. “Чомусь, коли Трамп любить Америку, то він патріот, а якщо українець любить Україну, то він націоналіст у негативному значенні цього слова. Не можна називати бандитом того, хто захищає рідну землю”, ─ наголосила Надія Іванівна.

Василь Цьоменко, педагог із ліцею, на завершення підкреслив, що “Кобзар” та “Холодний Яр” має прочитати кожен українець.

На жаль, школярі, та навіть молоді джури, не взяли участі в дискусії, попри заохочення з боку старшого покоління. Єдиним, хто приєднався до обговорення був ліцеїст Олександр Римар, який із великим захопленням переповів слухачам півкниги, вболіваючи за кожного персонажа і кожну подію.

Ірина Міненко насамкінець запропонувала дітям написати твір, про свої враження від прочитаної книги. За результатами цих творів і відберуть школярів для поїздки в село Мельники – серце Холодного Яру.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

18.03.2017 10:10
Переглядів: 1508
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.