У катеринопільської ”Вербиченьки” знову першість!

Тільки-но, 25 листопада, хореографічний колектив під керівництвом Жанни Тихомирової “Вербиченька” посів 1-ше місце на Всеукраїнському фестивалі “Золота антилопа” (у номінації “Патріотика”, Київ), як знову − перемога. Цього разу на багатожанровому конкурсі мистецтв “Подільський зорепад” у Вінниці, що проходив 16-17 грудня. І знову − перше місце за сценічну постановку. На обох конкурсах катеринопільські красуні представляли хореографічну композицію “Лебеді над Освенцимом” − про долю замордованих у німецькому концтаборі єврейських дівчат. Під час виступу відбувається метафоричне перевтілення ув’язнених жінок у табірних робах із зіркою Давида на грудях у білих лебедів. Чисті душі відлетіли у чисте небо, залишивши усі пережиті жахіття на землі.

“Аушвіц” (Освенцим) − один із найбільших і найстрашніших нацистських таборів смерті часів Другої світової, що за різними даними забрав від одного до 9 мільйонів людських життів. З особливою люттю фашисти розправлялися з євреями. Саме про ці страшні події і розповідають 11 юних танцюристок, поміж яких Анна Бондаренко − 11-класниця з 1-ої школи, нещодавня номінантка катеринопільського конкурсу краси. Саме вона і поділилася з нашим виданням враженнями про участь у конкурсах.

− Ми всі безумовно хвилювалися. Без цього ніяк, − каже Аня. − Навіть професійні актори нервують перед виходом на сцену. Але це приємні хвилювання. Ми отримали величезне задоволення від виступу. Це неймовірні емоції, коли глядачі аплодують стоячи, а у членів журі на очах сльози. А потім люди ще й підходять, дякують. У Вінниці до нас навіть підійшов один із членів журі − режисер театру імені Садовського, казав, що ми вразили його оригінальністю постановки, акторською майстерністю та емоційною віддачею.

− Ви довго готували цю композицію?

− Приблизно 2 місяці.

− Жанна Олексіївна вимогливий керівник?

− Вона до кожного знаходить підхід. Інколи може насварити, бо ми ж, діти. То не зосереджені, то не уважні, то пустуємо. Але вона дуже добра. Після виступу усіх нас перецілувала. Ми дуже раді за неї, адже наш успіх – це насправді її успіх.

− Не важко було передавати танцем такі страшні події?

− Та ні. Навпаки дуже цікаво. Мені взагалі більш близькі трагічні ролі. Окрім того, Жанна Олексіївна порекомендувала нам почитати книги про Освенцим, подивитись фільми. Було пізнавально і для душі, і для підготовки танцю, і для розвитку.

− На конкурсі краси Ви запропонували глядачам теж чудову танцювальну композицію. Це Ваша власна постановка?

− Пісню обрала я, і задум теж мій. Але Жанна Олексіївна допомогла все красиво оформити, підказала, де й коли треба робити підтримки, як рухатись тощо.

Жанна Тихомирова задоволена перемогою учнів:

− Я дуже ними пишаюся. Вони – молодці. Вибороли дві перемоги поспіль. Цю композицію я присвятила своїй мамі Тетяні Тихомировій. Вона працювала хореографом, режисером, вела концерти, часто декламувала зі сцени. На жаль, нещодавно померла. Поему Леоніда Тараненка “Лебеді над Освенцимом” вона особливо любила. І саме мама наполягла, щоб я передала цей твір мовою танцю. Якщо ви знайдете його в Інтернеті, то зрозумієте, що ми хотіли розповісти глядачам. Мама вважала, що ця постановка − гарантована перемога на конкурсах, запевняла, що її оцінять і зрозуміють. Так і сталося. А з кожною перемогою людина стає кращою, сміливішою, впевненішою у собі. Головне не втрачати рівноваги, щоб гордість не переросла у гординю. Я 19 років працюю з дітьми, і всі вони великі молодці. У мене не було поганих учнів, таких не буває в принципі. Потрібно тільки поважати дитину, а вона вже сама вибере, кого поважати їй. Тепер ми готуємось до наступного етапу – міжнародного конкурсу “Зимова фантазія”, що відбудеться 17 лютого у Києві. Будемо штурмувати нові вершини.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ