Вісті Черкащини Сім’я з Єрок поділилась секретами сімейного щастя
Крістіна та В’ячеслав Куцаєнки вже понад 5 років разом. Живуть у Єрківській громаді на Черкащині. Мають три доньки – Євгенію, Таню й Поліну. Дві від спільного шлюбу. Найстаршій донечці 9 років, найменшій – 3 місяці.
Він будівельник. Вона вчителька. Познайомились наприкінці 2016-го. В’ячеслав підвозив Крістіну у Ватутіне і, як каже, вже тоді зрозумів, що зустрів свою долю. Відтоді не розлучаються – і в горі, і в щасті разом. Одружились у жовтні 2017-го.
– Дивно, що ми познайомились так пізно. Адже я зі Стебного. Часто ходила на дискотеки у Єрки. У мене там багато друзів. А от з В’ячеславом зустрілися лише в 2016-му, – розповідає Крістіна.
– Як освідчувався? – запитуємо.
– Для мене шлюб – це досить серйозний крок. Після першої невдачі важко було зважитись. Тож місяців два я розмірковувала. Крапку в моїх ваганнях поставив свекор, який переконав мене, що В’ячеслав – хороший і серйозний хлопець. Відтоді багато чого трапилось, але я ні разу не пошкодувала про своє рішення, з кожним роком моя любов до чоловіка лише міцнішає. Я щаслива й кохана дружина.
– Хто в вашій сім’ї відповідає за фінанси?
– Працюємо обоє, хоча зараз я в декреті. А так, звісно, чоловік заробляє, а я розпоряджаюсь грішми, бо він дуже любить нас з доньками балувати. Якщо йому доручити фінанси, можемо за кілька днів залишитись без грошей.
– Як проводите час?
– Їздимо з дітьми у Ватутіне в піцерію, гуляємо містом. Часто вибираємось сім’єю або з друзями на пікніки у ліс, до річки. Граємо у волейбол, футбол. Були на морі. Три роки поспіль відпочиваємо в будиночках на річці Рось. Там прекрасно: купаємося, рибалимо, загоряємо.
– Що даруєте один одному?
– Я йому печу тортики, збираю різні чоловічі набори, роблю сувеніри, а він мені дарує переважно квіти. Звісно, хочеться більше романтики, але чоловік весь у роботі! (Тяжко працює, щоб нас забезпечити). На останній мій День народження В’ячеслава не було в Україні. Тож його родичі передали мені від нього великий букет квітів і дуже зворушливу (до сліз) листівку.
– Яким стравам В’ячеслав віддає перевагу?
– Як і більшість чоловіків – м’ясним. Дуже любить шашлики, пиріжки з м’ясом, біляші, пельмені.
– Чи вгадуєте думки один одного?
– Я його розумію з пів слова. Він теж переважно вгадує, чого хочу, але інколи доводиться натякати.
– Чи не мріяли ще про маленького хлопчика?
– Чоловік мріє, але дівчаток теж дуже любить. Піклується про них, навчає, балує. Я б сказала, що донечки на нього гарно вплинули, він став м’якшим, поблажливішим за характером.
Зауважимо, Крістіна, як і більшість закоханих жінок, справжня берегиня домашнього вогнища: любляча дружина й мама. Чудова господиня. Вона гарно малює, захоплюється випічкою, робить неймовірне імбирне печиво, набуті знання, досвід передає донечкам. В’ячеслав дбає про своїх дівчат, робить усе можливе, щоб вони були щасливими. Мабуть, в цьому й полягає секрет сімейного щастя. А ще в умінні чути один одного, поважати й підтримувати, в умінні любити й прощати!
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
