Сільський голова Гончарихи просить владу повернутись обличчям до села

Сільський голова Гончарихи Василь Бибик просить владу повернутись обличчям до села. Чиновник вважає, що за сприятливих умов село само себе прогодує, може повністю фінансувати усю свою інфраструктуру.

«Прохання до влади: зробіть децентралізацію, як децентралізацію, а не як насильне об’єднання, яке веде до знищення сіл», − закликає Бибик. Голова каже, що бюджет його сільради 2 мільйони. «Все, що робиться в наших селах (до Гончарихи ще належить Ромейкове й Новоукаїнка), робимо за кошт сільради, плюс допомагають підприємці. З держави на фінансування різних заходів ми не беремо коштів багато років, − наголошує посадовець. − Не те що не беремо, нам не дають». Поза тим, голова скаржиться, що понад 1,5 мільйона податків з Гончарихи вилучають до району. За підрахунками чиновника, цих коштів якраз би вистачило утримувати місцеву школу, дитсадок, ФАПи, клуби та ін. При цьому Гончариха й так дофінансовує ФАПи, які мали б фінансуватися з державного та районного бюджетів. ФАП у Новоукраїнці сільрада повністю взяла на своє утримання (і зарплата, й енергоносії, все). У Гончарисі з сільського бюджету платять за енергоносії ФАПу та паливо. Бибик уболіває, що з новою реформою ці медзаклади можуть узагалі ліквідувати. Що тоді робити сільському населенню?

Інше, що турбує голову – нерентабельність тваринництва. «У нас є тваринництво, але воно тримається виключно на ентузіазмі підприємців, − каже чиновник, − доходів від цієї галузі вони практично не отримують. Молоко в селі продають взагалі за безцінь. Це так, аби людям була робота, щоб не всі тікали на Польщу».

Не радує голову також ситуація з ринком землі. «Я за продаж, але не за сучасних умов, − каже. − Не можна наші чорноземи продавати за безцінь. Нині йде тенденція до зменшення вартості сільськогосподарської землі. Автоматично це відобразиться на податках, які отримує сільрада. У нас, приміром, це мінус 300 тисяч. А ми їх заклали у дохід, на них заплановані відповідні видатки».

У Катеринопідьську ОТГ чиновник не хоче. Пояснює тим, що це призведе до занепаду сіл, оскільки, буцімто, основний дохід ітиме знову-таки на Катеринопіль. З іншого боку, Бибик нагадує, що об’єднання має бути добровільним і законним. Тим часом відповідних змін до Конституції щодо об’єднання в ОТГ досі немає. «Але в Законі Про місцеве самоврядування, – каже голова, − є Положення про те, що бюджети можуть об’єднуватись і виконувати якусь роботу. Ми сьогодні можемо об’єднати бюджет Гончарихи, Вербовця й Петраківки, щоб зробити між нашими селами дороги. За рік ми це могли б зробити. То навіщо нас насильно з’єднувати?»

Посада голови ОТГ Бибика не спокушає: «Ні, не хочу, в мене нема амбіцій таких. Тим більше: Катеринопіль маленький, а політики багато. Хочу робити реальні справи, а не грати в політику».

Болить душа у чиновника через непродумані нововведення та реформи. «Катеринопільський райавтодор реорганізували, − наводить приклад, − Повноваження передали на Шполу. Шпола хоч один метр дороги тут прогорнула? Обочини повикошувала? Доводиться повсякчас звертатись за допомогою до фермерів». З іншого боку, посадовця дивує ціна ремонту доріг, який відбувається за принципом тендерів. «Перед в’їздом у Гончариху нам відремонтували 230 метрів дороги обласного значення за тендером. Обійшлось це у 860 тисяч. На 860 тисяч у нас по селу зроблено майже кілометр дорожнього покриття. Технологія та сама. То навіщо ті тендери? Навіщо гнати техніку з Києва, витрачати кошти, якщо тут по району є своя? Не коштує та ділянка стільки грошей!»

На запитання про головні цінності, що є в селі, Василь Бибик відповів коротко: «Головна цінність наших сіл – наші люди. У нас золоті люди. Доїли по 6,5 тисяч літрів за рік молока, віддавали своє здоров’я, а тепер, на жаль, отримують мінімальну пенсію».

Тетяна ІВАШКЕВИЧ