«Шукала місце, де глибше, але мені завадили»: на Катеринопільщині поліцейські провідали врятовану ними жінку

Поліцейські провідали 90-річну жінку із селища Єрки на Катеринопільщині, яка напередодні хотіла вкоротити собі віку. Склалися грошима й накупили пенсіонерці продуктів. З 90-річної Розалії Селецької взяли слово, що вона більше не думатиме про самогубство.

–Нас викликали люди, які саме відпочивали на березі, – розповідає капітан поліції Анатолій Лимаренко. – Коли ми з напарником прибули на місце, побачили стареньку жіночку біля водойми. Сказала, що їй набридло так жити. З напарником поговорили з нею і вмовили відмовитися від ідеї. Відвезли її додому. Ще там хвилин 40 спілкувалися з нею. Пообіцяла, що не робитиме такого.

Розалія Селецька живе на першому поверсі старої двоповерхівки. У дворі зустрічаю її сусідку.

–Я ось бачила її кілька хвилин тому, – розповідає жінка. Називається Галиною. – Запитую, нащо таке вчудила? А вона почала скаржитися на доньок. Вони не доглядають за нею. Одна з них навіть зараз спить п’яна. А Роза все одно її жаліє. А молодша, Таня, має проблеми з психікою.

Поліцейські стукають у квартиру Селецької. Та дозволяє зайти. З порогу в ніс вдаряє неприємний запах. В будинку брудно. На підвіконні лежить почата пачка дешевих цигарок її старшої доньки. Та живе в одній із кімнат. Розалія Антонівна на милицях виходить з квартири й направляється до лавки у дворі. 10 метрів долає за понад 3 хвилини.

–Рідко виходжу навіть на вулицю, – скаржиться врятована жінка. – Мене це все допекло. В однієї доньки хвора голова, а інша любить випити. Перша вкрала в мене документи на квартиру, паспорт і пенсійну картку. Шукала гроші, але не змогла знайти. А я в цей час спала й не чула нічого. Це сталося за день до Великодня.

Через образу на доньок Селецька й вирішила звести рахунки з життям. Від її будинку до водойми трохи більше кілометра. Йшла туди 2,5 години.

–Така образа взяла, що не можу передати, – плаче Розалія Антонівна. – Мені немає для кого жити. Я сама не можу ні прибрати, ні їсти зварити, ні навіть шкарпетки надягти. Не маю сил. Йшла понад 2 години до річки. Шукала місце, де глибше, але мені завадили. Я й досі на них сердита. Ще 2 секунди – і я б вже не мучилась. Якби були ходячі ноги, то не мала б ні до кого претензій. Сама б за собою могла доглянути.

Мати хотіла привернути до себе увагу і не збиралась топитися, вважає донька Тетяна Селецька.

–Маю діагноз «депресія», – пояснює Тетяна. – Тому мене не беруть нікуди на роботу. Просила допомоги в людей. Вчинок матері, я вважаю, є дуже награним. Люди в мене запитували про це, та я нічого не знаю. Коли її привезли додому, я саме проходила повз її двір. Сказали, що ніяких пояснень від мене не треба. І я пішла допомогти знайомим посадити квіти.

Розалія Селецька хоче, аби її забрали до будинку для пристарілих. За це взявся голова громади. Нині допомагає оформити необхідні документи.

Сергій РАДЧЕНКО

13.05.2021 21:11
Переглядів: 2039
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.