Селищний голова спускав із кладки вінки дітей, щоб ті не впали у воду

6 липня катеринопільчани та гості містечка відзначали одне з найулюбленіших своїх свят ─ Івана Купала. До цього дійства селищний голова почав готуватись заздалегідь. Першим кроком була поїздка в

Легедзине для здобуття досвіду.

“Там було дуже клаааасно! Я багато записав на телефон: і обрядове коло з чотирма стихіями, і майстер-класи з гончарства, ковальства, і різноманітні конкурси, шоу. Я просто в захваті. Те, що ми зазвичай робимо ─ це дитячий лемент, спробуємо щось у них запозичити. Я зрозумів: нам є до чого прагнути, чому вчитися,” ─ ділився враженнями Іван Тіберійович із “Віче на День молоді.

І от Купайла по-катеринопільськи…

Захід проводився на площі біля старого млина. Для малюків змонтували чудові атракціони, поставили гойдалку, проводили різноманітні конкурси, ігри, запропонували майстер-клас із плетіння вінків. Для дорослих ─ ярмарок, де продавали сумки ручної роботи, іграшки, сувеніри, вишиванки, були також виїзні кафе з шашликами за 40-45 гривень, козацькою кашею за 5 гривень, квасом за 10 гривень, пивом та іншими смаколиками. Морозива було багато й різних видів.

За кілька днів до свята зробили дерев’яні сходи з перилами, прикрашеними квітами, трапи, де б можна було спускати вінки. А вже на саме свято привезли солом’яні тюки для сидіння, столики, стільці, обладнали лавочки. Можна було відпочити, поїсти як на самій площі, так і біля Тікича.

Основне дійство почалося з прикрашання Купали та Марени ─ головних атрибутів свята, потім, уже під вечір, за допомогою магічного кресала добували жертовний вогонь, вимостили доріжками купальське коло, в яке по черзі зайшли і стали навхрест: жінка з паляницею, коваль з колесом, гончар з горщиком та дівчинка з вінком.

Як тільки селищний голова роздобув магічний вогонь, запросили дівчат запалювати від нього свічки

для віночків. Чаша з вогнем була в середині купальського кола. Потім дружно пішли спускати вінки на воду. Для того, щоб у вінку трималася свічка, були виготовлені спеціальні хрестовинки. Щоб діти не попадали у воду, кожен вінок Іван Тіберійович спускав на воду з кладки власноруч.

Потім запалили купальське багаття. Розпалював його, знову ж таки, селищний голова. Бажаючих стрибнути через вогнище було так багато, що не могли зупинитись. Стрибали і парами, і поодинці, один чоловік навіть стрибав із маленькою дитиною на руках. Врешті, пожежники підігнали машину й затушили вогонь, але тільки вони від’їхали, люди знову його розвели, благо, що соломи було досить. Далі вечір прикрашала святкова дискотека під живу музику. Для катеринопільчан співали Яна Хомко та сім’я Нагорних. Танці були до знемоги, в прямому сенсі слова.

“Шкода, що Івана Купала тільки раз на рік “, ─ підбив підсумок вечору мій сусід по солом’яному тюку, де ми разом сиділи. -“Тут люди розкриваються повністю, забувають про свої комплекси, страхи і

образи. Правда, якась магічна ніч… ”

Тетяна ІВАШКЕВИЧ