Репортаж з Бродецького, Катеринопільського району, що на Черкащині

Без школи, але з сучасним ФАПом

Поміж Шостаковим та Гуляйполем на лівому березі Гнилого Тікича розкинулось село Бродецьке. Катеринопільського району, що на Черкащині. Протяжне. Понад річкою зеленіє лугами й левадами, а через дорогу – лісами й полями.

Назва села (за переказами) походить від слова «брід». Десь тут був брід, яким ходили люди з одного берега річки на інший.

Дорога до Бродецького жахлива. Давно ніхто не ремонтував. Хіба зрідка заляпували найглибші ями. Однак нині великі ділянки вичищені, йде підготовка до асфальтування.

«І дорога, й наш міст через Вербівку цього року включені до плану капітального ремонту. Роботи вже почались. Рік тому ми залатали на мосту значну вибоїну силами місцевого бюджету. Загалом на ремонт пішло 54 тисячі гривень», – розповідає сільський голова Микола Білоус.

У селі зареєстровано 377 жителів, але проживає осіб на 70 менше. Бюджет Бродецького складає 700 тисяч. Однак через об’єктивні обставини виконати його в цьому році буде нереально.

«По-перше, значно зменшилась грошова оцінка землі, що відобразилось на надходженнях. По-друге, досі село здавало в оренду агропідприємству 23 невитребувані паї під 12 % від грошової оцінки. Нині з них залишились лише 5. Решту люди через наявні сертифікати дооформили на себе. У нас є два магазини, але підприємці сплачують податки за місцем особистої реєстрації, не тут. Насамкінець, сільрада має повністю покрити витрати за енергоносії місцевого ФАПу та виділити субвенцію на зарплату санітарці», – пояснює сільський очільник.

Робота школи та садочка у Бродецькому тимчасово призупинені через катастрофічну нестачу дітей. Щодня працює фельдшер та тричі на тиждень поштове відділення.

Попри «тісний» бюджет, у сільраді не сидять, склавши руки. У 2016 році за фінансової підтримки Європейського Союзу та Програми розвитку ООН реалізували проект вартістю 15 тисяч доларів. За ці кошти було зроблено євроремонт будівлі, де розміщено сільраду, ФАП і поштове відділення (утеплено підлогу, замінено вікна й двері на металопластикові, змонтовано водопостачання й водовідведення), а також встановлено новітню систему опалення, що працює від теплового насоса, який підіймає з 25-метрової глибини воду, віддаючи тепло для обігріву приміщення. Грубу завбачливо теж зберегли.

У селі, як уже говорилось, є два магазини. Обоє торгують продуктами. Але в одному можна придбати також найнеобхідніші промислові товари. Незручно, що розміщені вони обоє в центрі, поруч.

«Далеко до магазину, – скаржиться одна з бабусь. – А в нас же тут переважно немолоді люди проживають. Поки дійдеш, поки повернешся, – пів дня пройшло».

Хто ближче до Шостакового, ходять у магазин туди. Кажуть, що вибір більший, а окремі товари навіть дешевші, ніж у Катеринополі.

Має Бродецьке свій гідрологічний заказник (39 га), який у народі називають Під’ящина. Мальовнича місцина з ярами, ставком, де можна гарно відпочити, помилуватись природою, однак дістатись до неї з кожним роком стає все складніше.

Історично село належало поміщикам Старостіним. Остання вдова Старостіна зменшила панщину селянам з 5 до 3 днів, а потім і зовсім їх звільнила.

Трагічною сторінкою в життя Бродецького увійшов розстріл євреїв, що відбувся в часи німецької окупації восени 1943 року.

У село зігнали євреїв з усієї округи. З Катеринополя, Звенигородки, Шполи. Розмістили їх у приміщенні клубу, яке колись було церквою. (Нині не збереглося). Примушували будувати дорогу. Згодом чоловікам наказали на пустирі (навпроти сучасної школи) викопати яму й усіх (243 особи) розстріляли. «Зупиняли їх , не доводячи до ями десь за 50 чи 100 метрів, наказували повністю роздягтися, а потім по 5 осіб голими під конвоєм вели до ями, над якою стояв німець-кат у прогумовому плащі й чоботях з довгими халявами. Він клав євреїв у яму рядами і зверху розстрілював, після цього давав команду вести до нього наступних 5. І все це робилося на очах у всього села», – читаємо в альманасі «Катеринопільщина: край хліба, квітів і добра».

За переказами, одному з євреїв вдалося втекти. На момент виходу альманаху (2008 рк) він жив у Ізраїлі, а його родичі у Звенигородці.

Історію рідного краю увіковічнив також у книгах («Недолю співаю козацького краю» (1999, 2008), «У вогні боротьби двох диктаторів» (2002)) уродженець Бродецького академік, заслужений діяч науки і техніки, почесний лісівник України Василь Білоус, далекий родич голови села.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ