''Процес запущено: тепер з наших дітей виростуть або байкери, або рокери. Їх уже з шляху не зіб’єш…''

Ось і відійшли в історію усі приготування та хвилювання, пов’язані зі святкуванням 450-ої річниці Катеринополя. А хвилювань, як і очікувань, було чимало. Перша і головна проблема: “Де взяти кошти?”

− Від часу, як я прийшов на посаду, ні селищний, ані районний бюджети не були задіяні для таких подій, − коментує селищний голова Катеринополя Іван Гегедош. − Усі проведені заходи − це гроші свідомих мешканців, які добровільно долучаються до фінансування свят селища. Святкування 450-річчя Катеринополя − не виняток. Ми буквально ходили по односельцях і збирали кошти. Але переконані, що у нас усе вийде, бо Катеринопіль цього вартий!

За найскромнішими підрахунками організаторів, для святкувань потрібно було зібрати 110 тисяч гривень. І, дякуючи місцевим підприємцям та меценатам, їм це вдалося.

Інша проблема – переконати українських зірок виступити в невеличкому провінційному містечку, та ще й із суттєвими знижками. І це владнали!

− Дуже вдячний своїм побратимам по музичному цеху, гуртам “Ot Vinta” (Рівне) і “Numer 482” (Одеса), що зголосилися взяти участь у нашому святі. Їхні виступи коштують дуже дорого, але нам вони співали рівно за стільки, скільки ми змогли їм заплатити, − каже Григорій Вагапов.

Сам Григорій подарував рідному містечку пісню “Їду жити в Катеринопіль” (яку він написав раніше, але тільки зараз мелодія зазвучала на радіо разом з інтерв’ю та привітаннями музиканта), а також – багато інших пісень, що давно полюбилися публіці.

Селищний голова Іван Гегедош, виступаючи на урочистостях, наголосив, що історія Катеринополя розпочинається XVI століття. У 1568 містечко отримало привілей Магдебурзького права, завдяки старанням козака Калниболотка, звідси пішла і перша назва селища.

− Селище над Тікичем живе та змінюється, але все ж його справжньою окрасою є люди, наші односельці, які творять історію Катеринополя, − наголосив Гегедош. − Коли прийшов час брати участь у визвольній війні українського народу, Калниболотський курінь по реєстру на Запорізькій Січі був тридцятим із 38 -ми. І за радянських часів наші краї були непокірними. Про це йдеться, зокрема, у романі Василя Шкляра “Чорний ворон”. Наші яри – стали прихистком вільних людей. Повністю радянська влада тут затвердилася лише у 1925 році. Родом із Катеринополя Семен Гризло − один із перших організаторів Вільного козацтва, поет Микола Штепан, художник Анатолій Пономаренко.

Згадували на урочистостях також мужніх воїнів-катеринопільчан, що відійшли у вічність за час останньої війни, що триває на Сході України – Руслана Бобурова, Ігоря Юрпольського, Віктора Подобія. Їхню пам’ять вшанували хвилиною мовчання та піснями “Плине кача”, “Від Майдану до Айдару” (Вагапов), “Запалю свічу” (Лоцман):

Запалю свічу над образом Покрови,

Щоб у цім краю не більшало могил.

По-родинному привітали шлюбні пари, що прожили разом 50 та 25 років: Миколу та Лідію Бондаренків, Миколу й Тамілу Іщенків, Анатолія та Любов Полташевських тощо. Віддали належне також переможцям шкільних олімпіад. Катеринополю є ким пишатися!

Родзинкою заходу стала мотоколона байкерів, що приїхала привітати селище. Діти залюбки фотографувалися біля “залізних коней” та їхніх господарів. У силовому конкурсі на підняття колоди виграв Віктор Білокур з Умані, а в конкурсі розпивання квасу – Денис Бібік.

Чи сподобалось цьогорічне святкування Дня селища, запитаємо врешті у катеринопільчан.

− Дуже сподобалося, − каже випускник ліцею Вадим Олійник. − Рок музика – це щось. Живий звук! Неперевершена атмосфера, енергетика, драйв! Професійні гурти! Відомі музиканти! Ми з друзями отримали колосальне задоволення від концерту. Та й не тільки ми, всі, хто був, танцювали, веселились.

− Мені теж сподобалось. Неперевершений вечір. Шоу такого масштабу, мабуть, ще не було в Катеринополі. Чудова музика! Відпочила прекрасно! − підтримує Ольга Тутихіна.

− Гарне свято, чудовий настрій. Власне, кожен сам собі створює настрій. Але тут сумувати важко. Молодці організатори! − поділилась враженнями Лілія Катриченко.

Втім, чи не найбільше свято сподобалось дітям, особливо тим, яким дозволили танцювати біля музикантів на сцені. Малюки від 2-х до 6-ти дали доброго лиха закаблукам. Принаймні, до опівночі їх зі сцени забрати було неможливо.

− Ну все, процес запущено: тепер з наших дітей виростуть або байкери, або рокери. Їх уже з шляху не зіб’єш, − жартував у натовпі один із батьків.

Окрім рок-зірок вітали Катеринопіль зі святом і місцеві колективи – ансамблі “Ностальгія”, “Любисток”, “Дивограй”, “Журавка”, “Сусіди”. Окрасою вечора була дзвінкоголоса Руслана Лоцман, заслужена артистка України, виконавиця українського фольклору та авторських пісень, громадська діячка, родом зі Шполянщини. Гарного драйву додали катеринопільчанам також ватутінці – гурт “ПостСкриптум”. Душевною авторською піснею “Мій Катеринопіль” привітала земляків Тетяна Стовпова (Катриченко). Не привітали рідне селище з ювілеєм лише артисти Катеринопільського будинку культури, окрім ансамблю “Ностальгія”.

− Нам дали офіційну відповідь, що вони цього дня задіяні в іншому заході, − пояснив селищний голова Іван Гегедош.

Тим часом окремі “задіяні артисти” в якості глядачів на святі таки були, щоправда, під вечір. За чутками, районне керівництво в чергове заборонило їм брати участь у заходах, які організовує селищний голова.

Самі артисти коментарів не дають.

Ще однією прикрістю святкувань було те, що згорів підсилювач ціною у 10 тисяч євро. Втім на загальний тонус свята це не вплинуло.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Фото: Володимир Парадний