Погроми в Єрках: Хтось дуже не любить будинок культури, тому трощить майно

У ніч проти 27 червня в Єрківській громаді вдруге за місяць «громили» Будинок культури. Цього разу під удар потрапили старі вікна, що залишились із тильного боку, який ще не встигли осучаснити. Очевидно, зловмисники таким чином хотіли пришвидшити ремонт. Або ж дуже вже хочуть бути спійманими.

– Досі невідомо, хто це так збиткується над нашою культурою, – каже директор Єрківської музичної школи Анна Гунченко, – але, з мого погляду, це точно не діти. Серед наших старшокласників аж таких бешкетників ніби,нема.

– Не знаю, хто причетний до цих погромів, – бідкається директор Будинку культури Василь Мартиненко. – Навіть уяви не маю. Але псують саме комунальне майно, на приватне не зазіхають. Так само і з бетонним парканом: ту частину паркану, що належить елеватору, не зачіпають, а ту, що селищній раді, розбили. Кому це треба, невідомо. Нехай поліція розбирається.

Валерій Прилука тим часом у розгромі вбачає небажання керівників культури проводити будь-які заходи для молоді, зокрема дискотеки:

– Молодь у нас “погана”, значить, вона в усьому винна. Та й усе, можна нічого не проводити: ні дискотек, нічого не треба.

– Ми провели близько десятка дискотек. На них майже ніхто не ходив. Двоє-троє зазвичай стоять у танцзалі, і стільки ж надворі. Танцювати ніхто не хотів. Не знаю, в чому річ. Можливо, комусь для веселощів не вистачає алкоголю, – каже Василь Мартиненко.

– До чого тут алкоголь? – дивується Володимир Кіяніченко. – Чомусь у Катеринопіль, Ватутіне наші діти їздять і там їм подобається. А в Єрках – ні. Значить, не можуть зацікавити. Я взагалі бачу в цих погромах політичний підтекст. Хочуть одним махом і гроші відмити, списавши на ремонт та охорону, і кинути тінь на політичних опонентів, буцімто це ми зробили. Дуже невелика ймовірність, що це роблять звичайні вандали. Тоді чому саме Будинок культури? Їм же все одно, що громити. Хоч і магазини!

– Руки опускаються від цього всього, – скаржиться селищний голова Леонід Польовий. – Зробили зупинку біля лісу, знайшлись “розумники” – розтрощили, паркан біля Будинку культури розбили, тепер дійшла черга до вікон. Кого підозрюю? Та кого ж я можу підозрювати? За руку не схопив! Хулігани! Хто ж? Таке скрізь, кажуть, зараз робиться, по всіх селах… Десь більше, десь менше.

На запитання про відмивання грошей дивується:

– Оце вигадали! Та ті вікна колись і так доведеться міняти, навіщо тоді скло бити? Щоб мороки собі добавити? Ой, нехай говорять! Я їм прощаю!

Люди вболівають за зіпсоване майно громади кожен по-своєму: хтось наполягає, щоб поставили відеоспостереження, хтось – щоб перенесли Будинок культури у центр селища, ніби там його не трощитимуть, інші вважають, що Будинок культури Єркам у такій формі, як він є, узагалі не потрібен.

– Навіщо було туди вкладати кошти, коли в той Будинок культури ніхто не ходить? Та вони й не хочуть. Скільки разів ми просили надавати зал 2 рази на тиждень по 2 години для репетицій. Знаходили 100 причин, щоб не дати. То кому той «БеКа» потрібен? Щоб раз на 3 роки прослухати звіт голови в присутності працівників селищної ради? То це можна провести і в приміщенні селищної ради, а не гнати туди працівників через усе селище, – дивується один із керівників хору “Велика родина” Юрій Одуденко.

– Щодо відсутності культурних заходів, у якій нас звинувачують, то це неправда, – коментує директор закладу Василь Павлович, – до кожного державного свята ми проводимо захід, а також до Дня селища, на Івана Купала тощо. Не завжди у Будинку культури, бо, скажімо, батути, які були на День захисту дітей, там не поставиш, конкурс малюнків на асфальті не проведеш і каші, яку варили на День молоді, не звариш. Купала теж будемо проводити за традицією біля річки. Але ж у кожному із цих заходів задіяні наші артисти, тому не варто говорити, що Будинок культури не працює. Ми працюємо, і люди це бачать. Згідно з графіком ми завжди відкриті. Звичайно, концертів щодня не проводимо, їх і не повинно бути, зате пишемо сценарії, здійснюються репетиції. Оголошення про заходи є і так, і в Інтернеті, хто хоче, завжди приходить. А хто не хоче, того не примусиш.

На запитання, чому в Будинок культури не допускають хор під керівництвом Юрія та Раїси Одуденків, Василь Павлович відповів:

– А скільки ж нам треба хорів? Це так кожен може створити свій хор, гурт і вимагати під нього місце та ще й зарплату! При Будинку культури уже функціонує хоровий колектив, їм ніхто не забороняє співати в ньому. Хормейстер і акомпаніатор там є. Працюють за договором. Інших ми поки що не потребуємо.

До слова, за попередніми підрахунками, щоб замінити побите скло на вікнах, громаді доведеться розкошелитися щонайменше на півтори тисячі гривень. Це за умови, якщо не знайдуть хуліганів. В іншому разі за ремонт комунального майна платитимуть ті, хто його розтрощив.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ