Підопічні з Новоселицького відділення стаціонарного догляду відвідали Софіївку

Років два тому ми писали про Новоселицьке відділення стаціонарного догляду на Катеринопільщині. Зазначали, що там панує тепла родинна атмосфера. Чисто й затишно у самій будівлі. Смачно готують. Підопічні доглянуті. Персонал ставиться до них, мов до рідних.

Цього разу розповімо, як просто й легко можна примножити добро на Землі, а ще – розвинути, збагатити свою душу.

Як часто нам ніколи, ми постійно кудись летимо, поспішаємо, чогось досягаємо… і все без толку. Придбали нову машину, вчергове переробили ремонт у хаті, купили нові дорогі штори, смартфон, а на душі, як була порожнеча, так і залишилась. Усе тому, що матеріальні блага здебільшого примарні. Пішов у магазин, а там ще кращі штори, краща машина − і знов запрягайся.

Однак є люди, у яких інші цінності та пріоритети. Гарним прикладом цьому є вербовецька церква «Життя у Христі», яка взяла під опіку Новоселицьке відділення стаціонарного догляду. Свою діяльність віряни не афішують, але, як то кажуть, шила в мішку не втаїш, тож усе тайне рано чи пізно стає явним.

«8 вересня до відділення стаціонарного догляду с. Новоселиця прибув автобус, заздалегідь організований старшим служителем (пастирем) церкви «Життя у Христі» Олександром Трохименком для поїздки на екскурсію в дендропарк «Софіївка», − похвалилась у «Фейсбук» директор Катеринопільського терцентру Анна Жоломко. − Охочих було багато, але не всім дозволяє стан здоров’я. Вирушили в дорогу завідувач і медсестра відділення та четверо підопічних. День був не надто спекотним, а подорож цікавою та захоплюючою. Візочних підопічних допомагали транспортувати брати і сестри Олександра Вікторовича. З особливим задоволенням наші підопічні подорожували на кораблі «Софія». А наш Сергійко в захваті від прогулянки у підземеллі. Вражень від поїздки багато і найкращих. Ще і другого дня у Сергія світилися очі від радості, а з уст не зникала усмішка щастя. Щиро дякуємо Вам, добрі люди, за Ваші великі серця».

Олександр Трохименко коментує подію так:

«На догляд до цього відділення потрапила одна наша вірянка. Ми поїхали її провідати, а в результаті зріднились з усіма постояльцями. Періодично їх провідували, я брав баян, співали пісень, благовістили. Згодом зрозуміли, що приросли до цих людей серцем. Нам так добре з ними! Спрацювало те, що треба, аби в кожного в серці було. Адже, якщо не сіяти добро, висихає душі криниця. Сієш ти їм, а в результаті вони тобі дають підзарядку. Ми сіємо, а нам Бог воздає, бо все на світі під Його контролем. Ми раді, що є можливість сіяти. Ті, хто приймає зерно, бачать результат і теж прославляють Господа. А більшого щастя на землі немає».

Ось так, завдяки небайдужим людям старенькі та знедолені отримали другу родину. Тепер їх є кому провідувати, є кому про них піклуватися. І хоч Софіївку змогли відвідати лише четверо підопічних, усі довго житимуть враженнями, розповідями про цю подію.

Гарний приклад для нас усіх. Чи не так?!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ