На Звенигородщині рятують маленьких потопельників , а на Катеринопільщині тренуються спасати затятих рибалок

Стрімке танення льоду на наших водоймах може обернутися страшною бідою. Місцеві рятувальники закликають людей бути завбачливими та обережними, не випробовувати долю. Насамперед, це стосується рибаків, що за гарним уловом подекуди готові навіть пірнути під лід.

Днями у Катеринополі можна було спостерігати цікаву картину. На ставку, що в центрі селища, рятувальники тренувались спасати людей, що перебувають на кризі. До роботи залучили надувний човен, спецзасоби. Неподалік цих тренувань сиділо чимало риболовів, але особливого інтересу до дій працівників ДСНС вони не виявляли. А даремно! Адже це для них мало б стати наочним застереженням.

Після початку відлиги лід став особливо небезпечним. А ще більшою небезпекою є жорстокість окремих людей, що своїми діями додають іншим зайвого, а інколи ще й небезпечного клопоту. Так, звенигородець Кирило Крицький розповів щемливу історію про маленького Робінзона. «Випадково став свідком страшної історії зі щасливим кінцем, − пише чоловік. − Під замостянським мостом посеред річки на острівці з мерзлого очерету скрутилося калачиком цуценя. Його на мотузці туди спустили разом із коробкою із картону у вигляді буди. Завдячуючи оперативній службі порятунку та небайдужим громадянам, що повідомили про “Робінзона”, цуценяті вдалося повернутися на “велику землю”. Знаково, що наші рятувальники дбають і про наших братів менших, це означає, що з людяністю у нас все в порядку, незважаючи на невігласів, що скоїли подібне. Happy end».

«Є приклади, які засвідчують, що серед жителів нашого міста, багато людей з добрим та гарячим серцем, − підтримує Кирила його земляк Іван Пісоцький. − Моя колега, розповіла мені схожу історію, свідком якої вона стала. Історія також − про порятунок цуценяти на кладці через Тікич, що на Чернячці. Батько з сином, переходячи кладку, побачили, що, вибиваючись із сил, маленьке цуценя намагається вибратися на берег з річки. Залишивши сина на крутому березі, батько спустився вниз до річки, по коліна зайшовши у крижану воду − врятував цуценя. Цей вчинок батька, дитина не забуде до кінця свого життя».

Будьмо обережними! Цінуймо життя!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ