На Катеринопільщині розпочалась ”опенькова лихоманка”

Не особливо щастило цьогоріч Катеринопільщині з грибами. Дощів було обмаль. Тільки-но який рясний пройшов, відразу усі грибники до лісу. Звичайно грибників у лісі було більше, ніж грибів.

− Дуже люблю процес збору грибів, − розповідає Марина Коваленко. − Мені й гриби не такі цікаві, як сам процес бродіння по осінньому лісі. Мов медитація. Ходиш, нипаєш, ловиш зором різнобарвні краєвиди з жовтого, зеленого, червоного листя. У лісі пахне прохолодою, свіжістю, грибами… Десь косуля проскочить, десь зайчик промайне. Навіть кабанчика колись зустріла. Нічого, навіть злякатися не вспіла, він був дуже стурбований, глянув на мене, хрюкнув, та й побік убік.

− Я теж гриби збирати більше люблю, ніж куштувати, − підтримує її подруга з кошиком опеньків у руках. − Ото назакриваю восени, а літом роздаю або викидаю, бо не з’їли, а залишати на другий рік боїмося. У мене в сім’ї загалом тільки свіжі гриби їдять, ну ще морожені, і то не всякі. Опеньки, приміром, не хочуть. Маслюки або польські їм подавай!

− А на які гриби зараз сезон?

− Маслюки майже відійшли, хоча де-не-де трапляються. Було б тепло, може б іще полізли. А так – рядовки всіх видів, опеньки, сироїжки. Сусідка он вчора лисички збирала, − хвалиться Марина.

− Точно лисички? Кажуть, ніби у наших лісах їх немає.

− Ага, немає. Як сидіти вдома, на лежанці, то й опеньків немає. Ми ось за цими ходили аж на дальню вирубку, бо де ближче, всі гриби вирізали ще до нас. Не встигають наростати.

А днів три тому я поляну польських знайшла. Довго без толку блукала, а під кінець пощастило. Радості не було меж!

А під лісом, тим часом, кортеж машин. Збирають до півночі. Мабуть, з ліхтариками.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ