На газету виділили грошей більше, ніж на харчування дітей

Згідно з Програмою розвитку Катеринопільського району на видання “Катеринопільський вісник” щороку з райбюджету до 2019 року має бути виділено щонайменше 100 тисяч гривень. Роздержавлення цієї газети заплановане на 2019 рік, хоч місцеві “свободівці” на чолі з Володимиром Клеценком пропонували зробити це у 2016.

Володимир Клеценко, депутат районної ради:

“У липні місяці на “Катеринопільський вісник” знов виділили 30 тисяч гривень, восени ще десь 35 дадуть. Тільки два “свободівці” з присутніх у залі депутатів, голосували проти цього. Близько 50-ти тисяч гривень редакція газети вже отримала в першому півріччі. Була пропозиція при розгляді районного бюджету ще взимку не фінансувати “Вісник”, а, якщо є вільні кошти, то виділити їх на харчування дітей, яких довозять автобусами. Адже деякі з них встають о 6-й ранку, а іноді й раніше, додому приїжджають о 16-й, а в школі їх ще й не харчують. Однак, “Вісник” для більшості районних депутатів виявився важливішим, ніж харчування дітей”.

Василь Кураш, депутат районної ради:

“Так, я проголосував за зміни до бюджету в цілому. Інакше вчителі б не отримали ані зарплат, ані відпускних. Там, видно, стояло ще й питання з фінансуванням “Вісника”. Шкода, що так вийшло. Бо я категорично проти того, щоб фінансувати з районного бюджету видання, яке принципово освітлює тільки одну точку зору – діючої влади. Після Революції Гідності були збори, де колишній редактор “Вісника” ─ Василь Ходзіцький ─ привселюдно каявся, що був змушений проводити провладну політику. Валентина Вовкотруб обіцяла, що більше така ситуація не повториться. Але мітинг учителів показав протилежне. Жодного вчителя не процитували, тільки коментарі посадовців. Навіщо тоді таке видання? Якщо воно обслуговує конкретних осіб, то нехай ці особи його й фінансують. Я відтоді цю газету принципово не читаю, хоч раніше її постійно передплачував. Вважаю, у тому, що на “Вісник” виділили 100 тисяч гривень є провина й радикальної партії ─ Миколи Ткаченка та Сергія Колісника, без їхніх голосів цього б не трапилось”.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ