Майстриня з Катеринопільщини робить ляльки-скриньки

Алла Коротуненко із села Стійкове, що на Катеринопільщині, належить до тих майстрів, що своїй справі ніде не навчалися, але виконують її сумлінно та вишукано, покладаючись на талант і вроджені вміння.

Алла родом із Кальниболота Кіровоградської області. Відразу після школи вийшла заміж. Оселилась у Стійковому. Щаслива мама трьох дітей. Старша її донечка – студентка, середня навчається в 3-ому класі, синочок ходить у дитсадок. Чоловік до нинішньої реформи працював землевпорядником на селі.

З одруженням жінка всю себе присвятила сім’ї. Їздила на заробітки, працювала вдома, дбала про сімейне вогнище. Звісно, не шкодує, адже все, що робила, робила для найдорожчих у світі людей. Однак настав момент, коли зрозуміла, що в тому ж темпі, важко фізично працюючи, далі не зможе. Тоді згадала, що в юності мріяла про художню освіту. Нині й дня не уявляє без творчості.

– Мене завжди приваблював цей вид роботи. Любов до нього привила мама. Вона вишивала, малювала, вибивала. І я це вмію, але разом з тим застосовую сучасні техніки. Опанувала бісероплетіння, роблю ікони. Можу розмалювати стіни, стелю. Все, що побачу, можу зробити. Коли починаю, не маю уявлення, що буде в кінцевому підсумку. Ідеї з’являються в процесі творчості. Все з голови. Обдумую кожну деталь. Маю багато закуплених матеріалів, заготовок, планів, – розповідає майстриня.

Спершу Алла займалась рукоділлям до якоїсь нагоди (шила, оздоблювала костюми дітям на різні свята, вишивала одяг в національному стилі, виготовляла аксесуари для волосся, вінки, робила сувеніри для родичів), а останнім часом уже не уявляє життя без улюбленої справи. Щодня мусить присвятити їй бодай півгодини.

Ляльками захопилась відтоді, як вони почали ламатися у доньок. Захотілося їх прикрасити, вдосконалити, переодягнути, дати їм друге життя. Так поступово прийшла до ляльок-скриньок. Нині спеціально купує Барбі, щоб переробити їх на свій манер. Досі виготовила понад 170 оригінальних ляльок-скриньок. Є у доробку майстрині й традиційні шкатулки, їх близько 30.

Середня донька (Каміла) теж займається рукоділлям. Не копіює, а створює власні роботи. «Якби в школі було одне мистецтво, вона була б найщасливішою з усіх людей на світі. Хоче стати художницею. Сподіваюсь, так і буде», – каже наша героїня.

Алла – чудова господиня. В неї скрізь лад: і на кухні, й на городі, й по господарству. Любить їжу, зготовлену на природі: каші, юшки, баранячу шурпу. Багато пече для дітей.

Мабуть, такою і має бути справжня українська жінка – ніжною, люблячою, працьовитою і багатогранно талановитою.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ