Лист до загиблого солдата
Я з Вами познайомилась давно,
Ще рік тому, ще за часів Майдану.
Про Вас, про зустріч з Вами ще тоді
Мені розповідала моя мама.
.
Відвертий, щирий, совісний і добрий,
Таким собі я Вас намалювала.
Що Ви настільки мужній і хоробрий,
Тоді я навіть і не уявляла.
.
Для того, щоб могли ми в мирі жити
На нашій, Богом даній нам землі,
Пішли ви рідну землю боронити,
Щоб підлий ворог не забрав її.
.
За Вашим позивним солдатським “Німець”,
Який грозою ворогові став,
Ховався щирий, добрий українець.
За рідну неньку він життя віддав.
.
В небесній Україні проживають
Найкращі її доньки і сини.
Як вам живеться, рідні, у тім краї?
До нас приходьте в світлі наші сни.
.
На тій небесній нашій Україні
Немає сліз, немає горя і війни.
Вона квітуча, бо цвіт нації там нині,
Її безстрашнії соколики-сини.
.
Я впевнена, тепер я точно знаю,
Від куль ворожих в грізний час війни
Герої України не вмирають
Допоки в нашій пам’яті вони!
Автор – Анастасія Сущенко
2015 рік
Нагадаємо, що Руслану Бобурову не вперше присвячують вірші.
Чудову поезію йому посвятила побратим з “Айдару”.
“Горобець після бійки” ця зачіска зветься,
Завиватися в кільця почала борода.
Без копійки в кишені, з Україною в сердці,
Він півроку в окопах, бо в країні біда.
Не жаліється і ні про що він не просить,
Закидає на плечі кулементі стрічки,
Що Бог дасть, те і їсть, що дадуть – те і носить,
Мій найстарший синочок, дитя простоти.
І коли мене сумніви беруть похмурі,
І я знов почуваюсь не в сих і не в тих,
Заглядаючи в очі його волошкові,
Я знаходжу там спокій, як на ликах святих.
(Мамка, “АЙДАР”, 2014)