”Коли чиновнику немає чим пояснити свої дії, то він стає схожим на страуса ”

У 40-му номері «Нового Дзвону» ми інформували читачів про нагородження освітян Катеринопільщини (публікація «Сівачі розумного, доброго, вічного. не обійшлося без запитань»). Тоді ж на прохання учителів та батьків учнів містечка, політичних організацій пообіцяли з’ясувати у очільниці відділу освіти Ірини Міненко, чому обійшли нагородою одного з найкращих учителів району – Олександра Бойченка, педагога, що чи не найбільше приклав зусиль до відкриття літнього кінотеатру та онлайн-бібліотеки при першій школі.

Мушу зізнатися, що особисто телефонувала чиновниці впродовж усього дня перед виходом газети, тобто 2 жовтня. Долучились до цієї справи й інші наші журналісти. Однак телефон Ірини Борисівни не відповідав. Зрозумівши, що на телефонні дзвінки поважна чиновниця не відповідає, я відклала цю справу до особистої зустрічі. А тим часом зателефонувала заступнику голови Катеринопільської держадміністрації Ользі Шаризі.

– Я не можу вам допомогти у з’ясуванні цього питання. Ми з боку адміністрації жодного тиску на відділ освіти не здійснювали. За яким принципом і кого нагороджували, запитайте у Ірини Борисівни особисто. Вона вам пояснить, – відповіла Ольга Олександрівна.

Помітивши Ірину Міненко на святі, приуроченому Дню захисників України, я нагадала їй, що наші численні читачі чекають на її роз’яснення.

– Напишіть, що я й досі не відповідаю на ваші дзвінки. І не телефонуйте мені більше, – розсердилася чиновниця.

– Я не був на святі, де нагороджували учителів, – розповідає Микола Замковенко. – Але вже буквально наступного дня мене як представника громадської організації «Народна варта Черкащини» перестрівали люди посеред вулиці та просили розібратися, чому оминули нагородою одного з найкращих учителів. Я зателефонував Ірині Борисівні, однак вона не підняла слухавку і не передзвонила. Шкода! Очевидно, демократія у Катеринополі завершилась. А ще гірше, що обійшли увагою достойну людину. Адже робота, яку впродовж останнього часу здійснював Олександр Іванович, а також Лідія Піддяча, школярі та педагоги, які їх підтримували, стала фундаментом того, що перша школа (яку, до речі, і я закінчував) отримала статус опорної в районі.

– У багатьох виникло запитання, чому відділ освіти не відзначив старання Олександра Івановича Бойченка, адже про його прагнення зробити рівень навчання кращим знають далеко за межами району та й області, – коментує подію наш земляк, керівник відділу закордонних справ у Правому секторі Юрій Григор’єв. – Власне, потрібно врахувати той момент, що Бойченко є політично невигідним РДА. Він, як і десятки інших працівників галузі освіти, боролися за існування попереднього відділу освіти. Вважаю, що ігнорування його старань є обумовлено позицією РДА. Незважаючи на таке ставлення, Олександр Іванович має продовжувати активно працювати, його результати оцінить історія, а не хтось там із кабінетів. Окрім цього, ним пишаються його учні, і я один із них.

Сам Олександр Бойченко у відповідь на нашу публікацію тільки віджартовується:

– Дякую за увагу до моєї особи. Не будемо отримувати ні грамот, ні подяк – збережемо ліс! А якщо серйозно, то мені набагато приємніше отримувати теплі слова подяки за роботу від своїх учнів та інших добродіїв, яким я і присвячую свою працю.

– Так то воно так, – каже мати одного із школярів із першої школи Валентина. – Але, погодьтеся, що трохи образливо, коли ти працюєш, віддаєшся роботі на повну, а тебе не помічають або ігнорують. Звичайно, його можуть тепер нагородити постфактум, але одна справа отримати нагороду разом з усіма, коли в залі сидять представники з усього району, а інша – десь кулуарно, в межах школи або відділу освіти.

Так і не зрозумівши, чому чиновниця не хоче відповідати на запитання, поставлене у межах її посадових обов’язків, я поцікавилася у більш досвідченого журналіста – редактора тальнівської газети «Поле Честі» Валентина Гордєєва, чи можна пояснити таку поведінку.

– А чому ні? – не здивувався Валентин Олександрович. – Дуже вигідна позиція, зустрічалася не один раз. Коли боязливому чиновнику немає чим пояснити свої дії, то найкращий для нього метод – тікати від журналістів. Ховати голову в пісок, немов страус.

А й справді, чиновниця відверто уникає розмови з кореспондентом. Тим більше, коли схоже, що така ситуація може повторитись. Невже наївно сподівається, що в отакий спосіб убезпечує себе на майбутнє?

Отож мушу нагадати, згідно із ст. 34 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (цитуємо): «всі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до статті 9 Закону України «Про інформацію» мають право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об’єднань громадян та їх посадових осіб». Отож ви, пані Міненко, не просто відмовили журналісту в праві на інформацію, ви порушили конкретну вимогу конкретного закону. Тепер спробуйте заперечити, що закон не для вас писаний. По суті, за порушення треба відповідати.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

На Покрову в Катеринополі вітали Захисників

19.10.2017 22:24
Переглядів: 1462
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.