Катеринопільська пошта носитиме пенсію!

Великого занепокоєння поміж людей літнього віку викликала заява генерального директора “Укрпошти” Ігоря Смілянського про те, що з Нового року його установа може припинити доставку пенсій, якщо не буде підвищено тариф за цю послугу. “Лише через збиткові тарифи на доставку пенсії й затягування процесу їх доведення до рівня собівартості за нинішній рік компанія зазнає збитків майже мільярд гривень, і це лише на одній послузі, − повідомив Смілянський в інтерв’ю “Урядовому кур’єру“, а також наголосив: “Більшість пошт світу отримують субсидії від держави на утримання неприбуткової мережі. “Укрпошта” ж не може не те, що отримати субсидії, а покрити власні витрати”.

Така заява пролунала, мов вирок, насамперед для одиноких пенсіонерів на селах, для яких листоноша часто є чи не єдиним зв’язком зі світом: і пенсію принесе, і ліків купить, і навіть макаронів чи хліба, коли є потреба.

− Прошу роз’яснити ямпільчанам, як дальше жити без зароблених пенсій, які йшли через поштове відділення, − запитує Валентина Савеленко.

Дехто з молодого покоління цієї проблеми не розуміє: “Подумаєш, отримуватиме через банк, оформите карточку. Не зможете самі нею користуватись, то віддасте довіреній особі”.

Воно то ніби й так, але банки зазвичай аж у райцентрі, а не в селі. Та й не в кожного одинокого старенького є довірена особа. Іще один нюанс: пенсійну карточку потрібно переоформляти щороку. А це означає, що дідуся чи бабусю з Ямполя, які, до речі, можуть бути прикутими до ліжка, треба як мінімум двічі на рік завезти у банк для замовлення та отримання нової банківської картки.

Запитуємо у керівника Катеринопільського відділення “Райффайзен Банк Аваль”, чи не передбачені в цьому випадку якісь винятки, скажімо, чи не можна картку оформити на 5-10 років.

− На жаль, ні, − відповідає Сергій Капуста. − І картку треба, щоб отримував пенсіонер особисто. Адже в іншому разі є загроза, що нею можуть скористатися шахраї. Такі правила.

Тим часом Людмила Щербатюк, очільниця Катеринопільського відділення “Укрпошти” заспокоює:

− Доставка пенсій – це одна із наших послуг. І ми наразі не збираємось від неї відмовлятися. Як носили пенсії, так і носитимемо. Принаймні, так нас запевнило вище керівництво на останній нараді.

Як з’ясувалося, справу взяв на контроль Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. “Це неприпустимо – не доносити пенсії пенсіонерам. Я цього не допущу, − запевнив Глава Уряду. − Економити хай починають з себе − своїх заробітних плат. Якщо менеджмент “Укрпошти” не розуміє важливості соціальної функції компанії, і це буде їхня незмінна позиція, я б радив їм всім зібратися, написати заяви і перейти на іншу роботу. Ми призначали менеджмент на конкурсних засадах не для того, аби вони брали в заручники всіх, особливо пенсіонерів. А для того, щоб знаходили правильні ринкові механізми, виконували соціальну функцію і робили компанію багатшою.”(Цитуємо за виданням “Урядовий портал” від 28 жовтня)

Окрім того, інформує “Українська правда“, на засіданні уряду 7 листопада Кабмін доручив Державній аудиторській службі за 10 днів провести перевірку, як “Укрпошта” формує ціну на доставку пенсій.

До слова, раніше ми писали, про захмарні зарплати головного керівництва “Укрпошти” розміром у 300 000-500 000 гривень на місяць. Для порівняння: окремі листоноші на час нашого дослідження мали місячний дохід близько 1000 гривень, а хтось і менший.

Ігор Смілянський в інтерв’ю “Урядовому кур’єру” це пояснює тим, що “не всім потрібна повна зайнятість і ставка листоноші − понад 4 тисячі гривень. Іноді зручніше працювати по кілька годин 1-2 дні на тиждень, отримувати 300 чи 500 гривень, тримати город, господарство, ставитися до роботи як до місця, де лежить трудова книжка, і нарікати на низьку зарплату й на те, що керівництво не цінує людську працю”.

Наші листоноші з цього тільки дивуються:

− Певно, що так! Людей скорочують, навантаження зростає. За їхньою логікою виходить, що, коли в селі меншає людей, то ми менше працюємо. Таке враження ніби, якщо на околиці села чи на якомусь хуторі залишилась одна бабця, то мені до неї вже не треба йти. Та яка мені різниця: ради однієї людини йти чи ради п’яти? Всерівно мушу пройти зайвих 5-7 кілометрів. То ж зайнятість у мене особливо не зміниться, а ще й добавиться, бо колегу скоротили. Ще смішніше, буцімто, на зло собі ми не хочемо працювати на повні ставки. Скрізь люди хочуть, тільки на “Укрпошті” не хочуть. Ніби нам ні зарплат, ні пенсій, нічого не треба. Чудеса, та й годі. А може провести соціальний експеримент та запропонувати Смілянському хоч рік попрацювати на тих умовах, які він для нас створив. Ми йому хатку в селі знайдемо. А свою банківську карточку хай вдома залишить, дружині. Поживе тут на 500 гривень, кабанчика заведе, город посадить, порозкошує…

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

15.11.2018 09:36
Переглядів: 1199
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.