Катеринопільщині повернули пам’ять про відомого художника

Селу Вербовець Катеринопільської громади Звенигородського району повернули пам’ять про його уродженця, талановитого митця – Геннадія Волошенюка (1925 – 2003). Зробила це старший науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею Тетяна Григоренко, опублікувавши розвідку про художника та світлини з його полотен у соціальній мережі «Фейсбук».
Досі про Волошенюка на Катеринопільщині практично не чули. Є лиш поодинока згадка у Вікіпедії (стаття про Вербовець), де йдеться, що він український художник, репресований 1947 року. В самому Вербовці спогадів про митця чи його родину взагалі не збереглось. Місцеві кажуть, що впродовж 60-ти років навіть прізвища такого у селі не чули. «Нема його і в старих книгах, що велись із 40-их років, – каже староста села Надія Кожушко, – Він, мабуть, виїхав з родиною ще малим і більше не повертався сюди. А потім заслання, заборона. І на малу батьківщину не приїжджав. Можливо на те були свої причини. Але приємно дізнатись, що в нашому Вербовці народився ще й талановитий художник, яскрава особистість».
Довідка: Рано залишився без батька. Пережив Голодомор. Закінчив Пензенське художнє училище. Під час другої світової був вивезений на роботу до Німеччини. Після війни працював художником-оформлювачем у Катеринопільському будинку культури. 1947-го року був заарештований і засуджений до десяти років виправно-трудових таборів за так звану «антирадянську агітацію». Відбував покарання на Колимі, працював у штольнях з видобування вольфраму. Дивом вижив. У 1956-му звільнений зі зняттям судимості. Працював художником у Магадані, потім Черкасах. Брав участь у обласних та республіканських виставках, викладав малювання у Вергунах. Писав пейзажі, портрети, сюжети з трудового та соціального життя. (За матеріалами Тетяни Григоренко).


Чимало його картин були присвячені оспівуванню радянської епохи, насамперед простих людей, трударів, селян, воїнів Другої світової. Написані в оптимістично-реалістичній манері. Не без ноток ідеалізації. В руслі так званого соціалістичного реалізму. Попри це художник так і не став «своїм» для совітів.
«1975 року на честь свого 50-річчя підготував першу персональну виставку в Черкаському художньому музеї, яка була вже майже повністю змонтована. Але відкритися їй не судилося заборонили начебто за наказом Черкаського обкому компартії. Очевидно, не могли пробачити художнику його минулого, те, що був засуджений і перебував у сталінських таборах. Не бралося до уваги, що судимість була погашена і знята ще у 1956 р. Навіть перед колегами-художниками його виставляли як невиправного «ворога народу», – пише Григоренко.
Це було важким ударом для митця, однак він продовжив працю, аби виконати заповіт товариша по концтабору – показати світові жахи сталінських таборів.
Відтак роботи Волошенюка з початку 90-их отримують переважно іншу тональність. На своїх полотнах він відтворює всі жахи сталінського режиму: серія «Геноцид. Розгул сатани», «1937», «Три колоски» (убили чоловіка за три колоски, поруч згорьовані мати з дитиною), «На поклін до вождя», «Червоні пришельці» (більшовики вивозять хліб із села під червоними стягами), «Сатанинський човен» (тоне човен з більшовицькими вождями, спостерігає архангел Михаїл з неба) тощо. Глибокі, похмуро-реалістичні, з елементами імпресії.
Своє кредо митець убачав у відображенні правди життя. Інколи його картини вражають високою фотографічністю.
На жаль, більшість робіт художника втрачено. Але деякі зберігаються у фондах обласного краєзнавчого та обласного художнього музеїв. Окремі залишились в Магадані. «Пшениця поспіла» зараз продається на сайті «Окна соцреализма» за 10 тисяч доларів.
Помер у 2003-му. Похований у Черкасах.


Окрім Волошенюка, у Вербовці народились: 1) Борисов Микола Іванович (1860 – 21.03.1933) – відомий земський і громадський діяч Олександрійського повіту Херсонської губернії; 2) Борисов Євген Іванович (1853 – 1900) – відомий публіцист, фолькльорист, етнограф, критик і громадський діяч, член Київської і Єлисаветградської Громад, переслідувався царським режимом; 3) Гірник Микола Андрійович (7 червня 1923 – 8 грудня 1981) – український поет, перекладач. Батько поета Павла Гірника; 4) Данілейченко Сергій Павлович (25 грудня 1990 –16 лютого 2019) – солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни; 5) Старіков Дмитро Вікторович (5 травня 1995 – 6 квітня 2019) – солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.


Поміж відомих художників уродженцями Катернопільщини також є:
Латанський Сергій Васильович (10.10 1029, Луківка – 30.11.2016, Запоріжжя) – мистецтвознавець, живописець, графік, скульптор.
Нетребенко Олександр Миколайович (1925, Вікнине – ? ) – пейзажист, 1930-го разом з родиною виїхав до Росії.
Цимбал Віктор Іванович (16 квітня 1901, Ступичне – 28 квітня 1968, Нью-Йорк) – український художник-емігрант, маляр, графік, автор першого полотна про Голодомор «Рік 1933» (1936).

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

27.11.2021 11:40
Переглядів: 739
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.