Вісті Черкащини Катеринопільчанка живе поезією
У кожного свої цінності: хтось любить владу, хтось гроші, хтось вирощувати квіти, писати музику, а Валентина Казіміренко з Катеринопільщини на Черкащині живе поезією. Вона її не лише шанує, читає, а й пише сама.
Пригадує, що першого вірша написала в 3-му класі про смородину та огірочки, які росли на городі. Тема краси рідної природи близька їй до сьогодні. «Радію всьому, що навколо бачу! Життя ж одне і кожна мить – одна! І, хоча очі від морозу плачуть, Все ж за снігами бачиться весна!» («Зима»), – пише авторка.
Поезія супроводжує Валентину Яківну все життя. Вона її подруга, розрада і душевна втіха. Саме їй вона звіряла в юності таємниці кохання, а в зрілому віці – хвилювання та радощі, найдорожчі спогади. «Ходжу шляхами своїх снів, І знову бачу рідну хату, А понад нею шал вітрів, Прозорих, буйних і крилатих, І неба волошковий лан У золотім промінні сонця, І сивий лагідний туман, Що загляда в її віконця» («Сни-спогади»), – читаємо на особистій сторінці пані Валентини у фейсбук.
Головне покликання Казіміренко – педагогіка, якій жінка віддала понад 40 років. Тож не могла вона оминути цю тему у своїх віршах: «Як природа цвіте й зеленіє, Сонце сходить і сяє, й сіда, Так і школа – повік не старіє – школа в учнях своїх молода!!!»
Як кожну матір, Валентину Яківну турбує доля українських захисників: Засипає донецькі степи снігопад. Стріли «градів» розкреслюють небо вогнями. Впав на землю тверду молоденький солдат, Простогнавши розпачливо-болісне «мамо…» («Солдатові»). Жінка, мов свою, переживає цю страшну трагедію й усім серцем жадає закінчення війни і якнайшвидшої перемоги України.
З віком усе більше її турбують громадсько-політичні та релігійні мотиви, осмислення буття: «Коли невдачі і тяжкі дороги Пересікають, як мечі, життя, Тоді підносим очі ми до Бога, Йому несучи біль і каяття» («До Бога»).
Довгий час головними читачами й критиками поетичного доробку Валентини Яківни були син та мама. Згодом він з’явився на сторінках місцевої преси й окремою збіркою «Кредо», яку допоміг видати син, а також був представлений у збірнику «Поетичне гроно Катеринопільщини». Наразі жінка знаходить розраду у спілкуванні з однодумцями, любителями української словесності, через фейсбук, де є можливість публікувати вірші, обмінюватись думками з приводу них. Пані Валентина із задоволенням читає твори товаришів по перу, пише відгуки.
До слова, Валентина Казіміренко відома на Катеринопільщині як одна із кращих учительок початкових класів. Їй свідомо мамки доручали своїх дітей, знаючи, що таки доб’ється толку: не лише навчить дитину читати й писати, а й докладе зусиль, аби зробити з сина чи доньки гарну відповідальну людину. Вчителька має 48 років загального стажу, з яких 44 – робочого. За плечима Корсунь-Шевченківське педучилище й Уманський педінститут. Увесь педагогічний стаж здобула в Катеринопільській школі №2. Має дорослого сина та дві чарівні внучки. Щаслива мама й бабуся.
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
