Історією Катеринополя зацікавились у Франції

15 серпня до катеринопільчанки Ніни Ткаченко приїжджала журналістка із Франції.

− Подзвонили мені з Черкас, попередили, що хоче приїхати до мене із Франції журналістка, − розповідає жінка. − То хай їде! Приїхала. Молоденька така. 28 років. Раїса Остапенко. Родом з Івано-Франківщини. Довго блукала Катеринополем. Ледве мене знайшла. Заїхала десь аж до ставка. Потім по телефону я її направила, як добратися. Говорили довго. Про все розпитувала. Про війну, про окупацію, про єврейську дівчину Віру Сівак, яку ми з мамою в себе приютили під час війни. Дуже її цікавила історія голодомору. Але я про 33-ій рік знаю тільки у переказах. Про 47-й можу розповісти, що пам’ятаю. Раїса все слухала, записувала, знімала. Ох і на фотографувала ж мене! І на подвір’ї, і в хаті, і так, і сяк. Я аж стомилася! Які мої роки! Вже йде до 85-ти.

Ніна Іванівна каже, що Остапенко збирається використати отримані матеріали для дисертації, а також для майбутнього фільму, що вийде через 2 роки:

− Забрала з собою газетні статті, в яких йшлося про нашу сім’ю, перефотографувала безліч світлин з мого родинного архіву, особливо її цікавила історія батька, що загинув у німецьких концтаборах.

Історія життя Ніни Іванівни і справді заслуговує стати сценарієм кількох кінострічок.

─ Після завершення війни ми всією сім’єю чекали на батька, − каже старенька. − Щодня вибігали на дорогу і вглядалися в обриси кожного чоловіка у військовій формі, аж поки нам не принесли похоронку, з якої ми толком так нічого й не довідалися. Де він спочив, не знали аж до 2010. Тоді внук моєї сестри знайшов відомості через Інтернет. Так ми дізналися, що Іван Корнійович Ткаченко зі Студінки (куток Катеринополя) пройшов жахіття кількох німецьких таборів і помер у концтаборі 15 лютого 1942 року. Німці всі ці дані виклали у мережу. Отже, інформацію про останній рік життя батька та його смерть ми отримали майже через 70 років.

Нагадаємо, що Ніна Ткаченко має звання “Праведниці України”, за те, що допомогла врятувати життя єврейці під час німецької окупації. Нині єврейська община дбає про неї – допомагає то грішми, то ліками, провідує, привозить продуктові набори до свят.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

27.08.2018 12:22
Переглядів: 1407
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.