Гончариха : у селі є все для життя, не вистачає тільки роботи…

Село Гончариха Катеринопільського району розміщене за 12 км від райцентру. Гончариська сільська рада об’єднує два села (Гончариху, Ромейкове) та селище (Новоукраїнку).

Гончариха − село живописне, має два ставки. Ще не так давно дороги в ньому були у не найкращому стані. Нині ситуація суттєво покращилась. Центральна вулиця покрита новим асфальтом, окремі бічні теж заасфальтовані, ями полатані. Вздовж дороги стоять новенькі автобусні зупинки з лавками. Автобус до райцентру ходить у понеділок, середу, п’ятницю й неділю. Для пенсіонерів у понеділок безкоштовно.

«Товар є, але здоров’я у людей нема». Неподалік центру ми зустріли двох жінок: старшу й молодшу. (Молодша тримає груші в пелені).

− Як вам тут живеться? − запитуємо.

− Добре живеться. Дороги ремонтують. Магазини працюють: один у селі, другий біля школи і третій у Ромейковому. З продуктами, товарами у нас проблем нема.

Попри це жінки нарікають на відсутність здоров’я, перспектив та малий дохід: «Товар є, але здоров’я у людей нема. Пенсії малі, все дорожчає. Дехто на рак хворіє, інших тиск з’їдає. Молодь із села виїжджає. Залишаються переважно старі. Добре хоч діти провідують».

Попри паніку на картопляному ринку Ольга Кригер похвалилась гарним урожаєм картоплі: «Вродила гарно! З великим надлишком». У селі вирощують сорти рокко, лимонку та кримську.

На день села варили юшку й вигравали у лотерею індиків. Згодом ми зустріли ще гурт жінок. Дуже вихваляли День села, що відбувся напередодні Покрови (на саму Покрову в селі храм). «Виступав місцевий колектив «Червона калина», розігрували лотерею. Призи були гарні. Учасники вигравали по центнеру соняшникового насіння, пшениці, кукурудзи, а також − каструлі, качки, індики. Лотерея коштувала сто гривень, а виграші були врази дорожчі. Юшку варили, вареники, кашу, рибу смажили, пригощали пиріжками, налисниками, бутербродами. На золоте весілля трьом сім’ям подарували ковдри», − навперебій розповідали мешканки Гончарихи.

У сільраді поділилися рецептом юшки: курка, стегно (свинина), 7 кг товстолобиків, 3 кг щуки, короп. Кажуть, юшка вийшла на славу.

«Проїдьте по селу. Ніде сміття не побачите». «У нас дуже хороший сільський голова, − хвалиться продавець магазину Ольга Мандич. − Обирають його кілька термінів поспіль. Дбає про людей, про село. У нас дуже гарне село. Проїдьте по селу. Ніде сміття не побачите. А як чисто, то не хочеться й смітити. Голова до всіх знаходить підхід. Усім атовцям наділили землю. У нас завжди зимою дороги прогортають. Ми так звикли, якщо до 9-ої в нас дорога не прочищена, то вже кіпіш у селі».

Храм, школа, садочок. У Гончарисі є храм Православної Церкви України. Править отець Іван із Катеринополя. Церкву перебудували громадою з колишньої будівлі побуткомбінату. Кошти на побудову здавали мешканці села, фермери, підприємці. Служби в храмі проводять раз на два тижні, інколи (на свята) частіше.

У центрі села школа − простора, охайна дев’ятирічка. З фасаду видно пластикові вікна. Поруч школи спортмайданчик. Нас зустрічає молодий директор Інна Підлипна.

«Дітей мало, − розповідає жінка. − Годин вчителям не вистачає. А так усе добре. Усі дітки харчуються у шкільній їдальні безкоштовно, за рахунок сільради. Взимку не мерзнемо. Є і газ, і дрова. Отримуємо субвенцію із сільської та районної рад. На канікулах школу пофарбували, зробили ремонт. Кошти на це виділила сільська рада. У НВК навчається 30 учнів та працює 12 учителів. Кожен педагог читає свій предмет. Нема такого, щоб учитель математики читав українську».

У НВК вболівають через можливість закриття закладу й мріють про нове обладнання та заміну окремих вікон.

Інна Підлипна вважає, що в селі є все необхідне для життя: «Школа є, магазини є, ФАП є, основні ліки можна придбати. Фельдшери хороші, професійні».

Поруч школи садочок із дитмайданчиком. Тут 10 вихованців. Харчування безкоштовне. У садочку, як і в сільраді, електроопалення.

Дороги ремонтують із бюджету сільради. Загальний стан доріг в Гончарисі врази кращий, ніж у райцентрі. Тож ми поцікавились, в чому секрет. «У селі робимо дороги щороку, потрошки, виділяємо по півмільйона, по 400 тисяч, − каже секретар Валентина Коханчук, − Кошти йдуть із сільського бюджету, трохи фермери допомагають. Щоправда, наразі не всі наші дороги асфальтовані. Є такі проблемні вулиці, що як тільки пішли дощі, так усе й позносило. Там щебеневе покриття».

За пай − 11 %, а в каченят підлога з підігрівом. При Гончариській сільраді працює багато фермерських господарств, найбільші з них − Миколи Бурлаченка, Олександра та Віктора Трохименків. У середньому людям сплачують 11 % за оренду паю в рік. Розвинуте також тваринництво. Секретар похвалилась, що на фермерському господарстві «Яна» Михайла Скалозуба вирощують птицю. «Там така красота! – описує жінка. − Зроблені спеціальні басейни для маленьких гусенят та каченят, такі, щоб вони не топилися, у хліві підлога з підігрівом». На цьому господарстві вирощують також баранів, свиней та індиків».

Усі атовці отримали землю. У селі 7 атовців. Восьмий нині за контрактом служить. Ще три вибуло. Валерій Фартух, відслуживши, помер у 40-річному віці (не витримало серце). Всі атовці, зі слів чиновників, отримали земельні наділи.

Фермер обладнав ФАП у Ромейковому. Фермер Олександр Трохименко обладнав ФАП у Ромейковому: відремонтував приміщення, купив меблі, зробив опалення, освітлення. «Дуже гарна ініціатива, − коментує сільський голова Василь Бибик. – Адже треба щоб не хворі їздили до фельдшера, а фельдшер був ближче до хворих».

На 1 вересня 2019 року при сільраді зареєстрована 591 особа, 364 у Гончарисі, 185 у Ромейковому і 42 особи в Новоукраїнці.

Мешканці Гончарихи нарікають на неякісний мобільний зв’язок та Інтернет. У бібліотеці відсутнє опалення.

Вода в селі гарної якості лише у свердловинах, у колодязях − з пестицидами. У Гончарисі й Ромейковому діє три водогони.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

24.10.2019 09:17
Переглядів: 4408
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.