Чим живемо або як на Катеринопільщині шанують християнські святині

Хрест по праву вважають однією з найбільших християнських святинь. Так міркують православні віруючі і не тільки. Але, очевидно, не всі чиновники та підприємці на Катеринопільщині. Зокрема в Пальчиківському старостинському окрузі, придорожні хрести вже не перший рік перебувають у край занедбаному стані. Один на в’їзді в Пальчик (зі сторони Гуляйполя) стоїть занехаяний з прогнилими перекладинами, інший – на в’їзді в Луківку (з боку Пальчика) взагалі довгий час лежав у траві (ймовірно, кимсь, не зовсім тверезим, збитий), поки дбайлива рука якогось подорожнього не сперла його на дерево, що росте поруч. Так і стоїть. Бо впорядкувати, полакувати, пофарбувати, закріпити його, прикрасити рушником чи квітами, як того вимагає українська традиція, – нікому. Пальчиківський староста Микола Бобров та найбагатший тутешній сільгоспвиробник Олександр Сиваченко, зі слів місцевих мешканців, більше зайняті розподілом землі та власними доходами, аніж сільськими справами. «Я колись сама хотіла той хрест встановити, але не змогла – важкий, дубовий», – скаржиться одна з луківських бабусь.

Чому так: зарплати чиновники за службу отримують славні й справно, дохід від землі місцевий бізнес має значний і щорічний, але зробити щось, хоча б елементарне, для села, наприклад, впорядкувати придорожні хрести, зупинки, кринички, в’їзд у село – нема кому. Так і стоять: запущені, в бур’яні.
А тим часом придорожній хрест – це не просто символ християнської релігії, це ще й оберіг, що захищає населений пункт та людей в ньому від злих духів і небезпек, бо він Пречесний і Животворчий. Так вчить церква. Але ані в Пальчику, ані в Луківці церкви нема, та ще й хрести занедбані… Зате є земля й гроші, які засліпили багатьом очі. Панове, кому служите? Де голова громади Володимир Коваленко? Невже йому з другого поверху адміністрації нічого не видно?

Марина КАМІНСЬКА

Читайте нас також в Telegram!