Чим унікальні дольмени Катеринопільщини?

Буває, мандруємо світами у пошуках незвіданого та чудес. Вклоняємось єгипетським пірамідам, захоплюємось величчю Китайської стіни, цікавимось англійським Стоунхенджем, а того, що поруч, не помічаємо або мало знаємо.

Є на Катеринопільщині багато цікавинок: Змієві вали, культове святилище бика, кургани (щоправда багато розораних) і навіть таємничі дольмени, не менш загадкові, ніж знаменитий Стоунхендж.

Що собою являють ці стародавні камені, старші від пірамід, думки дослідників різняться. За однією з версій, дольмени – це місця поховання людей (можливо жерців, шаманів), за іншою – стародавні обсерваторії, хтось бачить в них місця сили, що акумулюють та передають енергію (Землі, Сонця), а хтось вузли вселенської енергетичної структури, що відповідають за розвиток життя на планеті, дехто пов’язує їхнє спорудження з позаземними цивілізаціями (або велетнями, карликами), а хтось із порталами між різними світами, епохами.

Ареал поширення – по всьому світу: є вони в Європі, на Кавказі, в Африці, Росії, Кореї, Індії та, звісно ж, в Україні (Крим, Поділля, Київщина). Вік не визначений: від 8000 років у Індії до 1400 на Кавказі. Хоча датування не точне, і вчені припускають, що ці споруди можуть виявитися ще древнішими. Недавно на Дніпропетровщині поблизу Новоолександрівки розкопали курган із численними похованнями, оточений по колу вертикальними кам’яними брилами (кромлех). Вчені кажуть, що йому близько 5, 5 тисяч років. У цей час на території України була епоха енеоліту (мідно-кам’яна доба).

Коли місцевий краєзнавець Олексій Зайченко розповів, що унікальні дольмени є також на Катеринопільщині у Воловій балці, ми довго не вагались. Як тільки видалась гарна погода, вирушили у подорож. Зауважу, шлях до цієї пам’ятки досить складний і тернистий. Косогори, висока трава, кілька кілометрів від найближчої дороги. Зате краєвиди компенсують все. Рідкісні для нашого краю рослини, зокрема белевалія сарматська, цілющі трави. В цій місцині все чарівне: небо глибше, зорі яскравіші, трава зеленіша, духмяніша. Сама балка породжує неймовірну мелодію, що поєднує в собі журчання води, кумкання жаб, пташиний спів та пориви вітру. Складається враження, ніби ти перенісся в інший світ – світ природи, де нема Інтернету та людської суєти. Тут багато живописних скал, каменів. Деякі з них досить цікаві й потребують додаткового дослідження. Однак дольмени були в кінці нашої експедиції. Часом здавалося, що ми до них так і не потрапимо. Втім, знайшли. Відразу зауважу: вони мало чим схожі на популярні зразки. Це п’ять велетенських гранітних скал, що стоять на нібито штучних кам’яних опорах. Самі скали, мовби відшліфовані. Під ними заглибина, з якої тягне холодом та вологою. З лівого боку її кінця не видно. Можливо переходить у печеру.

Важко визначити призначення та походження цих споруд. Навіть при поверховому огляді видно сліди штучної обробки. Залишається загадкою, хто поставив підпори під скали. Як це можна було технічно зробити?

Зверху теж гладка поверхня. Скали між собою розділені, мов нарізаний торт. Згори мають вигляд тюльпана (як на дитячому малюнку), з боку річечки, що поруч струменить, – стіни фортеці або замку.

Кожна людина тут має свої відчуття. Хтось скаржиться на негативну енергію, бажання піти звідси. Для когось – це місце гармонії, сили. Власне, типовий досвід, як показує практика, для дольменів.

Ось як бачить ці споруди Олексій Зайченко: «Скали практично гладкі, як після шліфувальної машини. На каміннях не видно звичайної природної ерозії, випадань, вивітрувань породи. Четверта скала на півметра обрізана від землі і стоїть на двох круглих каміннях, які слугують її опорою. Трошки глибше (зліва) скала лежить на квадратному камені, який має вигляд ручного обробітку. Під скалою років 70 назад був прохід, в який можна було залізти. Між третьою і четвертою скалою із граніту виступає трикутник, який має майже рівні кути і слугує скелям опорою. Те що, там є і як виглядає, не схоже на творчість природи. Одна із скал, яка стоїть окремо, має такий вигляд, буцімто на неї діяла велика температура, вона розтала і текла. За поворотом бачимо скали з тої самої породи, але вони мають інший вигляд: побиті, потріскані і розкидані від дій природи».

Чимало із цим місцем пов’язано легенд та переказів. «Дивним є те що, іноді в цих місцях стає незатишно на душі, – пояснює Олексій. – У радянський час у Воловій балці був постійний літній табір для колгоспних корів. Були випадки що, сторожі не хотіли там ночувати і тікали в село. Розказували, що приходили до них «несільські люди» в сірому блискучому одязі з лисими головами. Все це сільські партійці списували на алкоголь».

Уперше про ці дольмени чоловік почув від мешканця Луківки Івана Добролежі.

Якщо припустити, що назва балки має таке ж давнє походження, як ці споруди, то можна пов’язати це місце із святилищем, де, ймовірно, вшановували культ бика (вола, тура). Такі вірування, згідно з сучасними дослідженнями, були притаманні не лише давнім слов’янам (бог Велес), а й давнішим цивілізаціям, що населяли нашу землю, зокрема трипільцям.

Цікаво було б дослідити зв’язок між Воловою Балкою та зоряним небом, скажімо, Сонцем, Місяцем, сузір’ями Тільця, Воза. Сподіваємось, наш край відкриє ще багато таємниць.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

26.07.2021 09:00
Переглядів: 1522
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.