Чи буде СУД? Чи буде кара?

У вівторок 29 січня у Катеринопільському районному суді мали відбутись чергові засідання у справах 4 звільнених освітян – методистів Наталії Гонтаренко, Ірини Коровченко, економіста Михайла Лисенка та бухгалтера відділу освіти Оксани Коноплянко, які вимагають поновлення на роботі та виплату заробітної плати за втрачений робочий період.

Перше засідання мало відбутись о 10.30. На що, власне, люди й розраховували. Михайлу Лисенку, зауважимо, у Катеринопіль потрібно добиратися із Пальчика. Однак у процесі з’ясувалось, що слухання переносять на 15.30. О цій порі усі заявлені освітяни разом із головою профспілки Олександром Бойченком зібрались у передпокої суду. Прибули й ми. За кілька хвилин приїхав також адвокат – Борис Безуглий. Але в зал засідань нас ніхто не запрошував. Не запросили ні через півгодини, ні через годину. Повідомлень про перенесення слухання теж ніяких не було. І так аж до 17-ої години. Цікаво, що відповідачів у цій справі у передпокої районного суду чомусь увесь цей час не було видно.

– Це так має бути? – поцікавились ми.

– Це нормальна судова практика, – відповів адвокат. – Запасіться терпінням, у судді можуть в ході дня з’явитися невідкладні справи, врешті йому треба опрацювати матеріали, скласти рішення і таке інше. Він не сидить без діла.

– А чи варто збирати людей, та ще й двічі на день, якщо суддя не може їм приділити час? – дивуємось.

– Так скрізь! – почули ми у відповідь.

– Та ні, не скрізь,– зауважила Наталія Гонтаренко, – свого часу я відвідала 10 судових засідань у Черкасах. Усі вони, без виключень, розпочинались точно за графіком.

– До речі, відповідачі у цій справі чомусь завжди приходять вчасно, тобто тоді, коли точно розпочнеться засідання. Їх чомусь тут без толку не маринують, лише нас. Буває, що по кілька засідань поспіль відміняють, а ми ходимо, ходимо… Сидимо тут, сидимо… – поскаржились інші.

До слова, о 17-ій людям повідомили, що засідання переносять. Відповідачів, мабуть, узагалі не турбували, принаймні, у суді освітяни їх цього дня не побачили. Щоправда, були їхні юристи. Михайло Лисенко вже поночі мав якось добиратись на Пальчик…

Питання: як Ви вважаєте, чи можна так ставитись до людей?

Тетяна ІВАШКЕВИЧ