Будні жінок-таксисток: «Коли залицяються чоловіки, «вмикаю блондинку»

25 жовтня в Україні відзначають День автомобіліста. Водіями-любителями, по суті, є всі, хто водить авто. Однак особлива шана в цей день віддається водіям-професіоналам, людям, які здійснюють пасажирські та вантажні перевезення, піклуються, щоб у нас щодня на столі був свіжий духмяний хліб, ранкова кава, щоб ми могли дістатися в необхідне місце, і роблять це за будь-якої погоди.
Напередодні Дня автомобіліста ми зустрілись із дивовижною, відважною жінкою, що поклала на свої крихкі плечі нелегку ношу — працювати таксистом. Ця виснажлива, ризикована, ненормована робота — непросте випробування навіть для чоловіків. Одначе катеринопільчанка Лариса Сухомудренко успішно справляється з нею вже близько 10 років. Ми запитали Ларису, як їй це вдається.
— Можливо тому, що завжди мріяла водити авто, —пояснює.—Маю вже 18 років загального водійського стажу. Відтоді, як потрапила під скорочення в «Укртелекомі», стала таксувати. І так ось уже 10 років! Зараз їжджу на Dacia Sandero.
— Розкажіть про себе?
— Народилась у селі Колодистому на Тальнівщині. Закінчила школу, потім навчалась у Тальнівському будівельно-економічному коледжі. Здобула фах бухгалтера. Працювала в катеринопільському відділенні «Укртелекому». Вийшла заміж. Маю дорослого сина. Робить у Києві 3D-візуалізатором. З першим чоловіком розлучилась. Зараз живу в громадянському шлюбі. Коханий мені в усьому допомагає: по господарству, в ремонті авто, спорудженні будинку. 5 останніх років була депутатом Катеринопільської селищної ради. Зараз не балотуюсь.

— Хто навчав Вас водінню?
— Спочатку чоловік, а потім місцевий інструктор — Павло Винниченко. На заняття ходила із задоволенням.
— Ваша максимальна швидкість при водінні? Як далеко доводилось мандрувати?
— Я обережний водій. Дотримуюсь усіх правил. Навіть там, де допускається висока швидкість, більше 110 км на годину не їду. Лячно. Адже на дорозі всяке може трапитись. А відстань… Куди замовляють, туди й везу. Їздила в Київ, Одесу, на Івано-Франківщину, Полтавщину.
Чи бувають проблеми у спілкуванні з пасажирами?
— Фактично ні. Я закінчила курси менеджменту, маркетингу та психології від «Укртелекому». Отримані знання застосовую на практиці. Зокрема знаю, що «клієнт завжди правий». В межах розумного, звісно.
— Ви красива жінка. Чи не докучають під час роботи своїми залицяннями чоловіки? Як із цим боретесь?
— Звісно, ситуації такі бувають. Найчастіше «вмикаю блондинку». Все зводжу на жарти. Слава Богу, далі залицянь поки не йшло. Адже мої пасажири — це переважно мої знайомі. Втім, як і всі таксиси, на крайній випадок маю чим захиститись.
— Чи були курйозні випадки у Вашій практиці?
— Такі частенько трапляються. Колись навіть думала записувати, але часу не вистачає. Одного разу жінка замовила таксі в Щасливе. Але ми не узгодили, в яке саме. Вона чекала мене в одному районі, а я поїхала в інший. Там теж було село Щасливе, ближче за локацією. Потім довго з’ясовували, хто з нас де. Нарешті розібрались. Вона тоді оплатила весь маршрут. Добре, як люди залишаються людьми. Буває, замовляють, наприклад, таксі «до лікарні» й кладуть слухавку. Коли я приїжджаю, з’ясовується, що людям треба «від дому до лікарні».
— Чи маєте хобі?
— У дитинстві «вибивала» узори, орнаменти на домашніх наволочках. А зараз на хобі немає часу. Люблю відвозити квіти, коли чоловіки замовляють своїм мамам, дружинам, коханим жінкам.

До слова, День народження Лариси (30 жовтня) часто співпадає з Днем автомобіліста, який відзначають в останню неділю жовтня. Тож цього дня вона отримує подвійні привітання.
Хай легкою буде дорога, приємними пасажири, щасливою доля. Віка та здоров’я, пані Ларисо!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ