Базар по-катеринопільськи: різна ціна на молоко, добірна квасоля і жовті огірки

При вході в базар бачу нові фрукти – груші. Вдома гниють, але питаю про ціну.

“По п’ять”, ─ каже жіночка і вже накидає в кульок. “Ой, дякую! Я так спитала”, ─ ніяковію та йду далі. Вже біля арки стоїть чоловік, який щобазару торгує хлібними виробами. Згадую про Маковія. “У вас пиріжки з маком є? “─ питаю. “Смієтеся?! Ще годину тому розмели”,─ відповідає. “От, наркомани! ─ жартую. ─ А скільки коштує ваша півторачка молока? Ще є?” “Ні, це остання. Беріть, 10 гривень”,─ припрошує продавець. При вході беру молоко і йду в улюблений молочний відділ за добавкою.

На сир та сметану там ціни стабільні – 38–40 гривень за кіло, літр. А от з молоком ─ не вгадаєш. Запитую в однієї молочниці. Півторачка – 12 гривень (після 10 ─ ніби дорого!) ─ наступна вже хоче 14, вертаюсь до першої. На вулиці помічаю квасолю, відбірну, на будь-який смак. Від маленької до дрібної, різних кольорів і відтінків, сортів десять.

“Скільки коштує? “─ цікавлюсь. “Від шести до восьми гривень за стакан”, ─ відповідає продавчиня, привітно посміхаючись. Беру три стакани найбільшої для заморозки, оскільки зберігати її в кульках у мене не виходить – кузька їсть.

Поряд бачу дідусь продає домашні маленькі помідори. Вдома не вродили, глянула навколо ─ домашніх ніби більше ніде нема. “У яку ціну? “─ цікавлюся. “Віддам за п’ять. Беріть ще огірки по шість”,─ припрошує старенький. Погоджуюсь, але, як тільки він почав накидати в пакет, зрозуміла, що огіркам тим уже тижнів два: пожовкли, поморщились і струхлявіли. Розрахувалась мовчки та й пішла. Не буду ж я старій людині за ті огірки виказувати, і так ледве на ногах стоїть. Хай так!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ