”Якби одна жінка не прокинулася й не наробила репету, то було би багато трупів”

У ніч із 18 на 19 липня невідомі підпалили стерню й солому на полі біля села Залізнячка Катеринопільського району. Вогонь дійшов до житлового сектора. Замалим не згоріли кілька будинків разом із жителями. Місцеві підозрюють у підпалі людей орендаря Олександра Коваленка. Мовляв, на цьому полі майже щороку палять стерню. Коваленко свою провину заперечує. Каже, що він теж постраждав унаслідок підпалу.

“Це був кошмар”, – каже пенсіонерка 51-річна Жанна Огнівенко.

“Я прокинулася десь на початку другої ночі від того, що задихалась. Бачу, а перед вікнами усе палає. Здалося спершу, що в сусідів хата горить, але потім зрозуміла, що то дерева. Обгоріла навіть верхівка 12-метрової берези, що стояла під двором. Іскри сипалися мені прямо у вікно, довелося форточку закрити. Подзвонила в поліцію. Там мені пояснили, щоб викликала еменесників. Приїхала єрківська пожарка, постояла, та й поїхала. Сказали, що з таким об’ємом вогню вони нічого не зроблять. Ми самі лили воду, щоб вогонь не розповсюджувався. А на другий день цим полем уже трактор їздив, сажа летіла на всі хати. Олександр Коваленко – це людина без краплинки совісті, я йому це у вічі казала. Замість вибачень він на нас напав, сказав, що не дасть нам і копійки, бо він ні в чому не винен. Говорить, що насправді він потерпілий, а не ми, бо в нього 15 тисяч тюків соломи згоріло. І взагалі він нам колись дав 10 тисяч на церкву.

Якби я не побудила людей, то було б до десятка трупів. Коло дерев, що палахкотіли, стоять неподалік газові стояки й розподільники, а ще й сіно в декого в дворах лежало, машини в гаражах. Дорого мені цей пожар обійшовся. Від стресу у мене руки й губи потерпли, мусіла і до терапевта, і до психіатра звертатися. Хотіли в лікарню ложить, але я відпросилась, бо в мене батько з інфарктом в реанімації. Ці поля майже щороку випалюють. І цього разу замісник Коваленка Дмитро Попович сказав людям, що череду пасли: “Кому треба соломи – беріть, бо ми її спалимо”. Не знаю, я нікого не звинувачую, але поле горіло з усіх сторін, якби від окурка загорілося, то тільки з одного б боку вогонь ішов, а так звідусіль”.

Пенсіонерка 60-річна Софія Сікорська прокинулася від дзвінка сусідки.

“Я взагалі з палицями ходжу, бо ноги дуже болять, коліна пухнуть, а тут і про палиці забула, так надвір вискочила. Спека в той день до 38 градусів у холодку була, а тут поле горить, та ще й вітер у бік дворів. У дочки хазяйство, зайшла в хлів: у поросят тільки очі світяться, птиці взагалі не видно. Внучці Юлі перед цим лікували підшлункову, а тут на тобі – диму надихалася. Приїхав Дмитро Попович, а ми йому й кажемо: “Привозьте свою жінку, Коваленкову, хай нам допомагають із сажею справитись: вимести все, побілувати, попрати, тюлі 10-метрові повісити”. Потім ще два дні поля горіли, тільки вже далі. Теж, мабуть, “невідомі зловмисники” підпалили. Як тут соняшники росли, то й сторожі були, й сам Коваленко на машині гасав, людей лякав, щоб бува яка баба насіння не назбирала, а як поля горять, то навіщо сторожі? Зараз згідно із законом треба пайовикам по 30 тюків соломи безоплатно дати, то вони, видко, щоб не морочити собі голову, спалили її. Селищний голова Польовий перед нами вибачився, хоч він, по суті, ні в чому не винен, а Коваленко заявив, що винним себе не вважає. Дівчата казали, що Польовий пообіцяв видати матеріальну допомогу по 500 гривень”.

“Полум’я було висотою 6 метрів, погоріли горіхи, берези”, – каже 64-річна Людмила Шовкопляс.

“Якби одна жінка не проснулася й не наробила репету, то було би багато трупів. Спека страшна, вогонь, та ще й сильний вітер. Як результат: в того давлєніє, в того отравлєніє. Я сама після інсульту, тиск 240-250, ще й цього диму нанюхалася. Усі вікна, всі тюлі були в сажі, копоть смерділа тиждень”.

“Люди до мене прийшли, кажуть:”Давайте будемо щось робити, – розповідає 37-річна Галина Бернацька.

“Цього разу нас не спалили, а тільки потруїли – іншим разом можуть і спалить”. Тоді ми зібралися й написали колективну заяву. Жанна понесла її в поліцію, хтось у сільраду, а я ─ до Коваленка. Так він з мене й крайню зробив. Каже, ніби це я поле підпалила. Я особисто його в підпалі не звинувачую, бо це має суд вирішувати. Але як орендар він несе відповідальність за своє поле й має бути зацікавленим знайти зловмисника. А він, мов баба скандальна, руки в боки й давай на нас нападати. Це поле три роки тому теж палили, просто раніше це вдень було, тож ми не підіймали шуму. У нас до всіх претензії є, не тільки до Коваленка. Чому селищний голова Польовий не приїхав на пожежу? Чому не проконтролював, чи приїхали пожежники. Чому не викликав поліцію? Чому пожежники просто стояли й чекали, поки поле догорить? Чому поліція цим не зайнялася, поки ми колективне звернення не написали?”

“У цій пожежі я теж постраждалий, – каже 47-річний Олександр Коваленко.

“Згоріла солома. Ми даємо 30 тюків соломи на пай. Тепер змушений купувати її в інших селах, щоби розрахуватися із пайовиками. Розміри пожежі дійсно вражали. На чотири метри обгоріла береза, що стояла край дороги. У людей запах горілого в хатах. Вони відразу до мене з претензіями. Мовляв, я підпалив, то мушу сплатити компенсацію. Коли розповів, що я теж постраждалий, категоричність трохи змінилася. Почали говорити, що я маю сплатити за закоптілі шпалери, бо поле моє. Кажу людям: “Пішли до хати, покажете, як саме ви постраждали”. Відмовляються. Мовляв, ми вже поприбирали. Не думаю, що хтось навмисне підпалив стерню. Гадаю, загорілося від випадкового недопалка. Вже після цієї пожежі в мене згоріло 3 гектари вівсянки. З’ясувалося, що то діти бавилися із сірниками. Людям компенсацію виплатить селищна рада Єрок. Так заявив селищний голова Леонід Польовий. Я платити не буду, бо не бачу, в чому моя провина”.

Матвій ЛЕОНЧУК, Юрій СТРИГУН