”Я боюся ходити в молочний відділ”

Господині катеринопільського молочного відділу щоразу припрошують куштувати та купувати їх товар. Варто тільки підставити руку, щоб спробувати у когось сметану, як тобі вже її вимастили з усіх сторін: ” А спробуйте ще мою! І мою…”

“Так можна добряче наїстися”, – каже одна із постійних клієнток Людмила Василенко.

Є люди, які просто бояться заходити у молочний, особливо чоловіки. Вони губляться від такої кількості пропозицій.

“Я боюся ходити в молочний відділ, там усі хочуть, щоб я в них щось купив. Бувало куплю три літри молока, сиру, сметани, а молочниці припрошують: “Візьміть ще й в мене!” Куди? Я ж не слон! Скільки я можу з’їсти? Інколи ще й погрожують:”Якщо не братимеш у мене молока зараз, то взимку, коли його буде мало, я тобі його принципово не продам”, ─ каже покупець Андрій Сергієнко.

“Нас, молочниць, теж можна зрозуміти: товар швидко псується, конкуренція висока, треба збувати. Жаль, що в нашій країні й досі не навчилися цінувати наш труд”, – скаржиться Олена Сахно із косою, обплетеною навколо голови.

“Щоб утримувати корову, треба заготовити сіно, купити жому, зробити усі необхідні щеплення та аналізи, а закупівельна ціна молока ─ три гривні за літр. Тож і доводиться після важкої роботи ще йти на базар стояти і нав’язувати покупцям товар”.

Її сусідка – жінка років 55-ти, у квітчастому халаті – встряє у розмову:

“А от у Європі ще цікавіше. Пам’ ятаю, як поляк Войцех мені розповідав: “Маю своїх корів, а молоко мушу купувати у сусіда. Бо в мене ліцензія на виробництво молока, а в нього на збут. Усе молоко від моїх корів уже наперед підраховане й виведене мені в план. Не виконав план, приховав десь банку молока ─ штраф. І так замкнуте коло. Мушу здавати молоко сусіду, а потім купувати в нього вже готове, розфасоване”.

Ціни на продукти харчування на базарі в Катеринополі (5 червня 2016 року):

За кілограм Ціна в гривнях: