Уродженку Калинопільщини відзначили премією імені Василя Симоненка

Уродженку Киселівки Мокрокалигірської громади, що на Калинопільщині, вітчизняну поетку, членкиню Національної спілки письменників України Катерину Іванівну Вербівську компетентна конкурсна комісія на чолі з професором Володимиром Поліщуком відзначила Всеукраїнською літературною премією імені Василя Симоненка.
Церемонія нагородження відбулася у Черкасах та була приурочена до 91-ї річниці з дня народження Василя Андрійовича.
Поетесу відзначили за збірку «Нестишиме» у номінації «За кращий художній твір».
Окрім Вербівської, було визначено ще одного симоненківського лауреата. Ним став 18-річний Богдан-Любомир Притула (Ірпінь) зі збіркою «Осколки», який переміг у номінації «За кращу першу поетичну збірку».
Церемонію вручення відвідали також лауреати минулих років – Валентина Коваленко, Василь Пахаренко, Наталія Горішна.
Як свідчить Вікіпедія, Катерина Вербівська народилася у 1962 році в Киселівці. згодом разом з батьками переїхала до Мокрої Калигірки, де здобула середню освіту. Закінчила Київський інститут культури. Працює в Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка. Друкується з 2012 року. Майже щороку видає нові збірки поезій – «Вистигле літо», «Бурштинові миті», «Тополине танго» та інші. Відзначена преміями Михайла Масла, Данила Кононенка, Миколи Томенка, Михайла Старицького, Івана Дробного, Олекси Влизька, переможниця конкурсу Миколи Негоди – Анатолія Пашкевича.
З віршів поетки:
….Снаряд просичав й чомусь не зламався об зойкіт,
розпечене сонце не збилося з ритму віків,
й земля не розверзлась,
й чомусь не ковтнула тих зомбі,
що палять Героїв, як міль, що гризе молескін.
….Стоїть земля просолена босоніж.
Їй ніби ненці зраненій болить,
яка щодня втрача дітей по сотні
і чорним смутком застеля столи.
… Спинала душі гостряками тиша.
Біля надгробку неня, вся рідня,
а воїн світла, трохи неба вищий,
летить на землю маму обійнять.
Щиро вітаємо землячку з престижною нагородою! Натхнення та нових цікавих книг!
Фото з відкритих інтернет-джерел
Марина КАМІНСЬКА



