У Вікниному селяни хочуть іншого орендаря
13 жовтня у Будинку культури села Вікнине відбулись загальні збори, на яких розглядалося питання розподілення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а саме: передбачених законодавством України 2 гектарів землі кожному громадянину. Збори проходили у форматі зустрічі з депутатом райради Василем Курашем, сільським головою Юрієм Баторою та представником ТОВ НФ “Урожай” – Миколою Вовкотрубом. Головний винуватець зустрічі – Анатолій Гончар (ФГ “Гончар”), до якого у жителів села накопичилось чимало запитань та претензій, на зустріч не прийшов, аргументуючи свою відсутність зайнятістю та тим, що він усе робить згідно з законом.
─ За Вікнинською сільрадою закріплено близько 500 га земель державного запасу, – стверджує депутат Катеринопільскої райради Василь Кураш. – Це та земля, яку можна було б розділити між людьми, що не отримали паїв, бо згодом її буде продано з аукціону. Склалася ситуація, що ми, жителі Вікниного, стали заручниками одноосібної влади одного підприємця – Анатолія Гончара. Наразі він орендує значну частину земель державного запасу. Для того, щоб будь-хто з людей міг розпочати процедуру приватизації 2-х гектарів з цієї землі, потрібно отримати згоду орендаря, тобто Гончара, а він такої згоди не дає, оскільки передбачає, що, після закінчення терміну оренди, землевласники переведуть свої ділянки до більш щедрих орендарів або заберуть їх у власне землекористування. Тим часом Гончар оформляє цю землю на своїх довірених осіб, які часто не мають жодного стосунку до Вікниного.
─ З іншого боку, потерпають також люди, які за можливість отримати землю у приватну власність віддали Гончару на 4 роки своє право підпису на заключення договору оренди, – веде далі Василь Іванович. – Є загроза, що Анатолій Савович, скориставшись нагодою, може в односторонньому порядку перезаключати наші договори з собою до безкінечності. Нас це не влаштовує. Бо Гончар виплачує мінімальну орендну плату і не дає можливості розірвати з ним контракт. Я сам особисто в такій ситуації, але при всіх обіцяю, що коли закінчиться у 2018 році його договір оренди земель запасу, я йому більше не дозволю користуватися своєю землею.
За пай (у 3,5- 4 га ) Гончар платить 5, 300, тоді як Юрківка – 5, 800, Ступичне – 8, Киселівка – 7, “Урожай” ─ 8, 900. Доки ми будемо це терпіти?
─ Треба дбати, щоб у Вікнине прийшло кілька агропромислових компаній, це створить конкуренцію між орендарями і вони будуть зацікавлені в тому, щоби люди здавали саме їм свої ділянки. Тоді не буде такої безвиході й одноосібщини, в яку ми себе загнали.
В ідеалі найкраще було б людям самим обробляти приватизовану землю (статистика показує, що таких до 20 відсотків), але не кожен на це здатен, хтось не хоче, а комусь здоров ’я не дозволяє.
Тож здорова конкурентна атмосфера між орендарями ─ те, до чого ми повинні прагнути. Я за те, щоб у Вікнине прийшов “Урожай” (він і зараз є суборендарем наших земель і платить більше за Гончара), “Урочище Журавське”, “Кернел”.”Урожай” он тільки за перезаключення договору виплачує людям по 10 тисяч. Я бачив, як господарюють у Кривих Колінах. Там за кошти орендаря будуються школи, церкви, ставлять пам ’ятники, ремонтуються дороги. То чому б нам не співпрацювати з такими компаніями?
Вікнинці не стримували свого обурення від дій Анатолія Гончара та бездіяння місцевої влади:
─ У нашого Гончара ні прийомного дня нема, ні балакати він з нами не хоче…
─ Дають землю, кому хочуть: чужим якимось, алкоголікам, навіть тим, що в Росії живуть, або ще в школу ходять – аби не нам.
─ Мені Гончар сказав, що я в нього не робив, тож пай не заслужив, ніби це він свою землю роздає.
─ А я 12 год проробила на пошті, пенсію йому носила, теж не заслужила на пай.
─ Мій батько 20 років працював у колгоспі бухгалтером, йому теж паю немає.
─ А мені не хотіли давати землі, бо мої родичі свою землю самі обробляють, боялися, що і я так зроблю, або рідні віддам. У те время 71 чоловік подавав на пай. Усім відказали, я один не відступив – 7 років судився, тепер маю землю.
─ Анатолій Савович за 8 відсотків скупив усе село і зараз він одноосібно скуповує всю землю.
─ Землю мала б сільрада ділити, але фактично нею Гончар розпоряджається, а сільрада йому способствує.
─ Він уже 120 завезеним особам роздав землю в нашому селі і цей процес триває. Скоро все роздерибанить.
─ Ходять слухи, що він за 15 тисяч підписує з неблагополучними людьми договір довічної оренди, це при тому, що за оцінкою один гектар вікнинської землі коштує 35 тисяч, а він дає 15 тисяч за два, коли мав би хоча б 70 дати.
─ Гончар задерибанив за собою 300-400 гектарів землі. Видно, взятки роздає наліво і направо. Атовці за півроку не можуть оформити собі землю в Черкасах, а цей за 2-3 тижні на своїх людей оформляє.
─ Тут і з голови треба спитати. Чому він нас не підтримує? Чому не захищає? Якщо можна ділянки від “Урожаю” взяти, то хай дають, нам байдуже від кого брати, але ж вони теж нам не дають, а тільки своїм.
Голова сільради Юрій Батора запевнив, що розподілом земель держзапасу займається обласний Держгеокадастр, а його ж справа – видавати необхідні документи.
─ При Вікнинській сільраді числиться 490 га землі держзапасу. З них на 250 га уже подано заяв, 10 га займає кладовище і 118 га – це історико-культурні землі. Хіба я проти, щоб землю давали спершу місцевим? Я тільки “за”. Але ж не я визначаю, кому її дати, а кому – ні. За законом, кожен громадянин України може приватизувати до 2-х гектарів землі. Але процедурою розподілу займається обласний Держгеокадастр. До мене ви можете звернутись тільки за отриманням довідок, викопіювань. Кому що треба, я даю. А за інше я не несу відповідальності.
Зустріч завершилась на невизначеній ноті. Одні пропонували блокувати роботу ПП “Гончар” аж до здійснення домовленостей, інші ─ їхати чисельними групами в обласний Держгеокадастр і там акціями протесту добиватись бажаного результату. Ще частина закликала викликати телебачення. Чим закінчиться вікнинська епопея із землею, будемо інформувати.
Тетяна ІВАШКЕВИЧ