У Радчисі цьогоріч: 4 випускниці й 5 лелеченят

У селі Радчиха на Катеринопільщині зареєстровано 444 мешканці. Село належить до Єрківської ОТГ. Школи тут немає. Школярів возять навчатися у Єрки. Зате є дитячий садочок. Цьогоріч його відвідували 11 малюків. 21 червня у старшої групи (четверо дівчаток) був випуск.

Від райцентру 15 хвилин асфальтом, потім бруківкою – і перед нами Радчиха. Центральна вулиця дивує добротним асфальтним покриттям.

– Діти замовили, щоб їх дорогою від садочка до Будинку культури супроводжував духовий оркестр. Довелося організувати. Адже це їхній перший випуск. Хай потішаться, – пояснив голова Єрківської ОТГ Леонід Польовий, який теж прибув на свято.

Дівчатка за руку з батьками відправились на свій перший бал. Їх супроводжували мами, вихователі, родичі. Виглядали юні леді пречудово: одна краща за іншу. Елегантні, вишукані.

Центр села охайний, утопає в квітах. Зверху на обеліску Слави, побудованому на честь загиблих у Другій світовій, лелеки, ніби символічно, як знак неперервності життя, звили гніздо. І там уже копошиться малеча.

– Тут троє маленьких пташенят, а там на шляху ще двоє, – хвалиться староста Валерій Гончар. – Ми коли чистимо пам’ятник, часто їм яйця підмінюємо на гусячі або качині. (Жартує). Але все рівно лелеки вилуплюються.

Згодом з’ясувалося: ці бузьки так облюбували Радчиху, що навіть на зиму не відлітали.

– Так і товклися тут, – розповіли люди.

Навпроти обеліска – маленька капличка. Окремо від неї – три дзвони. Біля Будинку культури парк із довгоочікуваною прохолодою. Поруч – сучасний дитячий майданчик.

– Будинок культури повністю відремонтований, тут і бібліотека, і концертний зал, скрізь уже поставили пластикові вікна, закупили нові тюлі, перед входом у будівлю постелили тротуарну плитку. Погляньте, яка краса у квітнику! У передпокої – більярд, тенісний стіл, – знайомить із своїм господарством староста.

Не можемо оминути тему опалення, оскільки в Катеринопільському будинку культури взимку, зазвичай, не зігрієшся. Висока без утеплення стеля забирає усе тепло, яке є.

– Оскільки заходи тут взимку проходять нечасто. Ми вирішили придбати сюди дві теплові гармати. Цього досить, щоб обігріти приміщення, коли йтиме концерт, – каже Польовий.

А як людям живеться в Радчисі після об’єднання? Звертаємось за роз’ясненням до місцевих бабусь.

– Добре живеться. Стало краще, – кивають старенькі. – От тільки аби сюди автобус частіше ходив, щоб ми могли при потребі добратись до райцентру!

– Буде вам автобус! Ми на осінь купуємо додаткового, щоб підвозити дітей до школи. Тож будемо і вас возити, – втішає голова громади.

Далі розпочалась випускна програма. Малечі вручили дипломи, медалі з особистим фото. Танці, вірші, пісні – все виконувалось бездоганно, як це може бути в 6-7-річному віці.

На завершення програми від керівництва громади та спонсорів маленьким випускницям вручили набори першокласника й ранці.

– Не забудьте з ранців дістати цукерки, бо так і пролежать до 1-го вересня, – наголосив хтось із почесних гостей, очевидно той, хто їх туди пакував.

Насамкінець усіх пригостили запашним короваєм. Місцевий священик благословив дітей на подальше навчання та подарував їм іконки «Збільшення розуму».

– А де ваші хлопчики? – поцікавився панотець, побачивши лише чотирьох випускниць.

– Ще не наробили, – відповіли з натовпу.

Сподіваємось, що місцеві лелеки допоможуть радчиським породіллям і нанесуть їм багато хлопчиків та дівчаток. Таке гарне село приречене на успіх!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ