Вісті Черкащини У Катеринополі відбулась зустріч із земляком, керівником народного чоловічого хору «Чумаки»
У Катеринопільській публічній бібліотеці на Черкащині відбулась зустріч із земляком, багатогранною особистістю, письменником, ученим-фізиком, мистецтвознавцем, диригентом – Василем Герасимовичем Трилісом. Ця зустріч була давно омріяною і жаданою, оскільки поспілкуватись із засновником, керівником народного самодіяльного чоловічого хору «Чумаки», автором книг «Казки над Тїкичем», «Пісні над Тїкичем» хотіли як місцеві митці, освітяни, так і його однокласники, односельці. Організацію заходу взяла на себе місцева влада, бібліотека на чолі з директором Любов’ю Приємською та колишня випускниця інституту прикладного мистецтва, в якому працював Триліс, майстриня – Галина Снігур.
Василь Триліс народився в Катеринополі на кутку Хутори (нині Безпалівка) 29 січня 1937 року в родині Герасима й Параски, які виростили ще три доньки – Наталію, Марію, Галину. Закінчив Катеринопільську середню школу. З 1954 по1959 рік навчався в Київському політехнічному інституті на радіоінженерному факультеті. Три роки працював інженером на військовому заводі в Москві. Дуже сумував за Україною, тому разом з дружиною і сином повернувся в Київ. Вступив до аспірантури.
На початку 1970-х вступив на факультет романо-германських мов вечірнього відділення Київського університету.
З 1962 – 1986 р. – аспірант кафедри ТОР, інженер, молодший науковий співробітник. З 1967 року – кандидат технічних наук.
З 1986 – 1992 р. – провідний науковий співробітник та завідувач наукової лабораторії у науковому центрі «Відгук».
Має 20 авторських свідоцтв на винаходи та близько 50 наукових публікацій у галузі радіотехніки та електронних вимірювальних пристроїв.
З 1992 – 2000 р. – завідувач лабораторії аудіофондування в Українському центрі культурних досліджень при Міністерстві культури України.
З 2000 – 2003 р. – старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти України.
Василь Герасимович не мав музичної освіти, але музика його супроводжує від самої колиски. Усе рідне селище було співучим, та й весь його рід. Згадує, що «співав тоді увесь Катеринопіль, від Безпалівки до Низу, від Гисаїв до Студінки, чути було навіть Єрки». Грав на баяні з юних літ.
Навички хорового співу здобув у аматорських ансамблях та хорах – у Л. Падалко, В. Іконника, В. Мальцева та ін. З 1986 року Василь Триліс почав відвідувати репетиції хору «Гомін» Леопольда Ященка. У 1987 – 1988 роках на базі «Гомону» виокремився хор «Чумаки» під керівництвом Василя Триліса, який мужнів, розширював репертуар – додавалися пісні козацькі, гайдамацькі, чоловічі і навіть жіночі.
Вступали по всій Україні, найбільше – у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях.
У 1991 році «Чумаки» завоювали гран-прі на міжнародному фольклорному фестивалі; у 1993-му – перше місце серед чоловічих хорів в Україні на Всеукраїнському конкурсі хорових колективів імені Леонтовича; у 2001-му – диплом першого ступеня на конкурсі народних хорів імені Порфира Демуцького.
З 2003-го Василь Герасимович працював викладачем українознавства в Інституті декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука. Тут продовжив роботу з хором «Чумаки», а ще Василь Герасимович організував жіночий фольклорний гурт «Рідна пісня».
Василь Триліс добре знає іноземні мови, перекладає з англійської, французької на українську та англійську. Видав понад 40 перекладів.
У 80-річному віці заявив про себе як письменник, написавши «Казки над Тїкичем» (спогади та бувальщини) і «Пісні над Тїкичем» (про українську народну пісню), використовуючи елементи забутого українського правопису «желехівка», коли в певних випадках вживали «ї» замість «і».
З 2015-го року Василь Герасимович на заслуженому відпочинку. Разом із дружиною Оксаною Юліанівною живуть у селі Добраничівка Яготинського району на Київщині. Одружений удруге. Від першої дружини має двох синів – Володимира і Олександра. Від другої – сина Сергія і доньку Галину.
Зустріч із Трилісом на батьківщині, у Катеринополі, відбулась у теплій і родинній атмосфері. Гостя на рідній землі вітали: селищний голова Катеринопільської територіальної громади Володимир Коваленко, члени Уманського крайового літературно-мистецького об’єднання Спілки слов’янських письменників: Ніна Михайлова (презентувала книгу «Повернення одухотворених» про рід Єфремових-Крамаренків з Пальчика), Василь Денисюк, Анатолій Карасевич (читали власні поезії про війну та сучасність), Галина Снігур. На заході були присутні також родичі, колишні сусіди, односельці. Від імені катеринопільчан гостя вітали Марія Волотовська, художник-живописець з Вікниного Микола Крюк (подарував картину Трилісу), директор Вікнинської гімназії Василь Кураш. Музичним дарунком усім присутнім були виступи ансамблю «Тікич» та аматорського фольклорного ансамблю «Оберіг».
Виступаючи перед присутніми, Василь Триліс ділився спогадами, роздумами, спостереженнями, розповів, як стародавні українські народні (й не тільки) пісні радянські поети й музиканти адаптували на совітський лад, спотворюючи їхній глибинний зміст та первинну мелодію, наголосив, що в українській народній пісні – ліки, найчастіше гіркі ліки для душі (народна психотерапія), а в самому співі – ліки для тіла, зауважив, що наша усна народна творчість, міфологія, пісня – це наше українське національне Святе Письмо, з якого ми маємо черпати мораль, уявлення про світ та вірування.
Тож на майбутнє у Василя Герасимовича уже визріли творчі плани, він збирається написати нову книгу – «Казки Сварожого кола». Успіхів йому та нових творчих звершень.
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
Читайте також: «Били по п’ятках та інших частинах тіла»: житель Тального розповів про катування у поліції
