Вісті Черкащини У Калинополі скандал через московську церкву
Ось до чого довело «мудре» керівництво двох Коваленків – обласного депутата від фракції «Черкащан» Олександра Коваленка та голови Катеринопільської (поки що не перейменована) громади Володимира Коваленка. У Калинополі на Черкащині новий скандал. Священик Православної церкви України Роман Саломатін поділився враженнями, як громада організувала вшанування загиблого Захисника. До його тексту варто було б ще додати про той шалено-патологічний спротив, який керівництво цієї громади чинило перейменуванню містечка, названого на честь великоімперської цариці Катерини ІІ.
Наводимо текст священнослужителя повністю.
То Катеринопіль чи Калинопіль?
І ні, я не про топонім, а про дух та душу. Вчора нас із священниками благочиння попросили долучитися до похорону полеглого воїна Івана в місті Калинополі.
Спілкуючись із знайомими та товаришами, що родом із тих країв чи мешкають там, я чув, що там досі панує московський патріархат. Але, якщо чесно, я думав, що вони перебільшують. Та, на жаль…
Спершу хочу висловити своє щире захоплення мешканцями Калинополя. Коли ми приїхали, на поховання полеглого воїна прийшло стільки людей, що тяжко було пробратися до двору. На цвинтарі, за приблизними підрахунками, зібралося близько чотирьохсот людей.
Вся дорога до домівки та від домівки до цвинтаря була вкладена хвоєю, перев’язаною стрічками. Квіти не поміщалися на цвинтарному постаменті… І люди не просто прийшли «відбути похорон», а намагалися протиснутися та стояти на службі. Долучитися до спільної молитви. Дякую вам за таку шану до нашого полеглого воїна-героя Івана.
Але, на жаль, ложка дьогтю.
Сьогодні я довідався, що майже всіх полеглих воїнів на Калинопільщині ховав московський священник. І коли мати полеглого воїна Івана вирішила, що її сина ховатиме українська церква, священник МП почав її переконувати, що так неправильно, і ховати має він.
Коли до нього, задля діалогу, зателефонував капелан із військової частини, де провадив службу полеглий, панотець РПЦвУ телефоном сказав: «Не приїжджай, бо ми тебе перестрінемо» та інші малоприємні й абсолютно недоречні в такі дні речі.
Що важливо відзначити: той, хто так хотів долучитися до молитви за полеглого воїна (тутешній священник РПЦвУ), на поховання так і не з’явився. Цими усіма подіями та почутою інформацією я був прикро вражений.
То невже зарано було перейменовувати місто на Калинопіль, якщо його мешканці досі терплять у себе тих, хто прямо чи опосередковано допомагав у підготовці війни? Скільки ще представників цієї церкви мають опинитися на лаві підсудних за зраду, щоб ми скинули з себе московське ярмо?
Любі калинопільчани, час змін настав. Єднайтеся довкола ідей, за які накладають життям наші Захисники: вільної, мирної та соборної України. Довкола української церкви, яка справді переймається власним народом, а не руzzкім міром. Ніхто окрім вас не відстоїть своєї віри та своєї святині.
Нехай Всемогутній Господь дарує нам сил об’єднатися в єдину Помісну Православну Церкву, яка закладе міцний фундамент єдності в усій державі та у вашому чарівному селищі зокрема.
Полеглому воїну Івану вічна пам’ять, вічна шана та Царство Небесне!
Роман Саломатін, мережа «Фейсбук».
До цього тексту мало, що можна додати. Шкода, що наших Героїв досі відспівують московські попи і тричі шкода, що в окремих громадах після 10 років війни ще досі подекуди відчувається дух руzzкого міра…
Анатолій ГЕРАСИМЕНКО
