Працівники катеринопільської культури розповіли, що для них вишиванка

20 травня Катеринопільщина активно відзначала День вишиванки. Щороку до святкування цієї події залучається усе більше й більше людей. На жаль, попри карантин, масові заходи наразі не проводять, але катеринопільці з великим задоволенням одягають вишиванки у школу, садочки й на роботу, та й просто для прогулянки, походу в гості. Ми запитали у місцевих працівників культури, що для них значить вишита сорочка.

«Для мене вишиванка – символ, оберіг, в який закладено генокод українця, людська доля. Ношу вишиванки з гордістю. Свою особисту купувала у Звенигородці, а ще маю сценічну від будинку культури. Обидві дуже подобаються. На День вишиванки ми ще й етномузику вмикали на подвір’ї нашого БК, оскільки цей день присвячений також їй, а ще проблемам екології: вирубування лісів, використання пластику», – каже Ірина Засунько, ведуча місцевих свят.

Ірина розповідає, що захоплюється вишивкою з дитинства, опанувала це ремесло на уроках трудового навчання. Дуже гарно вишивала її бабуся, зокрема наволочки.

Співробітниця Катеринопільського краєзнавчого музею Мар’яна Юлінська свою вишиванку придбала в Умані. Любить барвисті червоні кольори. Вишиванка для неї – насамперед народна традиція. Сама Мар’яна вишиває картини бісером. Нині працює над створенням узорів для власної сорочки.

Василь Сафтенко, керівник капели «Калниболотський курінь», розповів, що для нього вишиванка – символ України, української нації, наш національний одяг. Його мама замолоду вишивала гладдю: рушники, наволочки. Свою вишиванку Василь придбав також у Звенигородці. «Коли одягаю, відчуваю заряд позитиву», – каже.

У Катеринопільському краєзнавчому музеї до Дня вишиванки створили дві виставки: сорочок і картин (полотен).

Тетяна ІВАШКЕВИЧ