На Купала в Катеринополі було 10-метрове вогнище

Так склалося, що Купало – стало улюбленим святом катеринопільчан.

─ А як інакше?!! – дивується Інна Палієнко, сидячи на снопі соломи за імпровізованим столом із пшоняною кашею та варениками. ─ Літо! Тепло! Віночки. Гарнесенькі дівчатка. Вогнище. Аромат смаженого шашлику поруч. Відчуваєш себе, ніби в казці або героїнею прадавньої історії. У такі хвилини особливо єднаєшся з природою. Як примружити очі й дуже-дуже захотіти, то можна побачити мавок, перелесників біля нашої купальської верби, русалок, які водять хороводи. Ні, ні, це не від квасу. (Сміється ─ НДз.) Я серйозно. Тут біля Старого Млина взагалі особливе місце. Наш мер ─ Іван Гегедош ─ недарма облюбував його для щорічних купальських свят. А гляньте, який парканчик зробили! Опудало яке чарівне! Лежать символи, обереги з квітів. Пахне травою. Зверху розвісили чудернацькі пташки – смішні й магічні. Атмосфера супер. Якби тільки люди не зіпсували, як це часто буває на масових гуляннях.

Цікавимось, що скільки коштує.

─ Пшоняну кашу, вареники з капустою й картоплею, плов селищна рада роздавала безкоштовно. Шашлик по 50. Можна знайти по 28 за 100 грамів. Порція квашеної капусти до м’яса – 10. Там он квас продають – 10 гривень півлітровий стакан, пиво – 13-15, літр медового напою – 100 гривень. Ну і всякі там горішки, ковбаси, морозиво на любий смак і ціну. Беріть, хто на що гаразд, ─ розповів чоловік у білій вітрівці.

Неподалік купальської верби граються діти. В однієї дівчинки вінок із троянд.

─ Хто тобі зробив такого гарного віночка? – запитує жінка з малям на руках.

─ Бабуся.

─ А як тебе звуть, ти ніби не місцева?

─ Катя Гончар. Я з Кам’янського приїхала.

Жінка дивується.

─ Це де? Я щось такого не чула.

─ Колишній Дніпродзержинськ, ─ посміхнулась мала і побігла бавитись із дітками.

Вздовж Тікича – зона відпочинку дорослих. Сидять компаніями, родинами. Каша й шашлики розлетілись на ура.

─ Щось цього року менше людей прийшло, ніж минулого, ─ бідкається селищний голова.

─ Іван Тіберійович, не вигадуйте! Людей море. До того ж, іще не вечір, машини їдуть і їдуть, ─ заспокоюють співрозмовники.

Незмінна ведуча купальських свят – Віта Гончаренко. Як завжди елегантна, струнка із жовтими квітами у волоссі. Діти від неї не відходять. Від бажаючих взяти участь у конкурсі відбою нема.

─ Підніміть руку, хто хоче стати учасником нашої гри? Ану вище! О! Ті, хто вище всіх підняли руку, від цієї гри звільняються, ─ жартує Віта.

У відповідь чутно розчароване “ох” та “ах”.

Щоправда, проводили конкурси й для дорослих. Важко було дістати пакунки зі стовпа, прикріплені зверху до колеса. Охочих богатирів знайшлось чимало, але тільки четверо впоралися із завданням.

─ От, добре, що хоч цьогоріч обійшлося без танців на колесі, бо минулого року там хтось танцював, страшно згадувати, ─ підсумувала ведуча.

Довго не могли знайти учасників для конкурсу з маніпулятором. Суть полягала в тому, що парубка піднімали в повітря, обв’язавши за торс, а він мусив кидати спортивні обручі на лопату, що стирчала в землі, так, щоб вони на неї нанизувались. Врешті й для цієї авантюри знайшлись сміливці.

Родзинкою заходу був виступ рок-зірки Григорія Вагапова, що на превелике щастя мешканців селища, переїхав із сім’єю жити до Катеринополя. Тепер з’явилась можливість послухати знаменитого земляка, байкера, фронтмена гурту “Вперше чую”, не тільки по телевізору. Григорій виконав кілька чудових пісень, поміж яких “Блюз”, “У смузі світла”, “Як козак співає”, “Муза” тощо. Одну з композицій, яка ще не знайшла своєї остаточної назви, він присвятив загиблому земляку-“айдарівцю” Руслану Бобурову.

─ Як обживаєтесь у Катеринополі? – цікавимося у зірки.

─ Чудово! Я зрозумів, що МОЖНА і ТРЕБА. Майбутнє – за селом. Думаю, незабаром усі переїжджатимуть до провінції, ─ посміхнувся Вагапов.

Зі сцени глядачі провели його бурхливими оплесками.

Як стемніло, розпалили купальське вогнище, яке в цьому році вдалося на славу. Багаття сягало у височінь близько 10 метрів. Усім процесом керували пожежники, що розмістились поруч. Коли велетенські колоди ось-ось мали впасти, їх акуратно за допомогою спеціального обладнання спустили на землю. Потім пригасили та розрівняли вогнище, щоб бажаючі могли через нього стрибати. І діти, й закохані пари, взявшись за руки, перестрибували через палаючу ватру.

─ Ой, які вони сміливі! Я б у житті не стрибнула через вогонь, ─ дивувалась дівчинка-підліток, що стояла поруч. Це ж так страшно і небезпечно!

Власне, небезпеки майже не було, оскільки вогонь був низький і неширокий. Усі, хто хотів, без особливих труднощів його долали.

На завершення програми – подарунок від місцевих меценатів. Фантастичне фаєр-шоу у виконанні Театру вогню “Сварожичі”. Танцювальний дует занурив глядачів у феєричне дійство: красиве східне вбрання, ніч, вогонь, він, вона і танець. Враження від виступу в глядачів залишились казкові.

─ Як це гарно! Хочеться, щоб цей танок не закінчувався. Я б дивилась на них цілу ніч, ─ поділилася Наталя Ткаченко.

На жаль, усе має свій початок і кінець. Фаєр-шоу за хвилин 20-30 закінчилося, а далі містян очікував святковий салют та дискотека. Більшість катеринопільців вважають, що свято вдалося.

─ Весело, цікаво, зійшлось майже все селище, ніби велика родина. Хоч тут побачила багатьох знайомих, з якими живу на одному кутку або вулиці, але наші шляхи чомусь майже не перетинаються, з радістю поспілкувалась із колишніми однокласниками. Є що скуштувати, придбати сувенір або якусь сумку, прикрасу на згадку. Люблю цей день. ─ підсумувала Віра Трохименко. ─ Респект голові!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ