Вісті Черкащини На Калинопільщині згадували поета, що «лікував і тіло, і душу»
У Калинопільській бібліотеці на Черкащині розповіли про місцевого поета із села Ступичне – Станіслава Рижака, якому 31 березня мало б виповнитись 90 років.
Розвідку про талановитого земляка підготувала бібліотекарка Наталія Радецька, яка вважає, що цей митець, який все своє життя пропрацював фельдшером «лікував і тіло, і душу».
Станіслав Семенович народився 31 березня 1935 року в селі Соболівці на Звенигородщині в родині вчителів. 1960 року закінчив Черкаське медучилище й у липні цього ж року приступив до роботи в Ступичному, де попрацював до виходу на пенсію (травень 1999).
«Понад 40 років і вдень, і вночі, і в дощ, і в снігову віхолу він топтав сільські стежини до найвіддаленіших кутків та вуличок за першим же покликом. Бо він був сільським фельдшером. Мав великий і професійний, і життєвий досвід. Всіх він лікував і медикаментами, і порадами, і віршованим словом, бо Станіслав Семенович за фахом – медик, а за покликанням – поет-лірик, поет-пісняр. Віршувати почав ще зі шкільних літ, але серйозно займатися творчістю почав у шістдесяті. На щастя, він зустрів в ті далекі роки Володимира Постолаку, який писав музику і він став омузичувати тексти Станіслава Рижака. Друкувався в районній та обласній пресі. Разом в співдружності із композитором В.С. Постолакою написали кілька десятків патріотичних та ліричних пісень. Це пісні про нашу калинову Україну, Черкаський край, про кохання, твори для дітей», – розповідає Наталія Радецька в своїй студії.
Калинопільщина знає поета за його збірками: «Соловейкова весна» (2006), «Дідусева пасіка» (2001), «Серця мойого проміння» («Мої квіти – для вас, діти» 2007).
Вірші Рижака часто перегукуються з народно-пісенною поетикою:
Посміхнулася калина –
Звеселились доли.
Наша рідна Україна
Не умре ніколи!
Сам поет відійшов у вічність 10.03.2011 року.
Дякуємо авторці дослідження, що збирає інформацію про митців Калинопільщини, прагнучи її передати наступним поколінням.
Марина КАМІНСЬКА
