Микола Штепан і його вірші: ніжні, правдиві, щирі та юні

Микола Штепан ─ юний поет з надзвичайно дорослою душею. Він прожив усього 20 років і загинув при загадкових обставинах (23. 05 1978 – 14. 11. 1998), але залишив по собі дві збірки віршів та найтепліші спогади у земляків-катеринопільчан. Він умів палко любити (людей, природу, Батьківщину), але умів і палко ненавидіти (хабарництво, кумівство, продажність, підлабузництво). Про це, власне, й розповідають його вірші. Вони надзвичайно автобіографічні, інколи ритмічно недосконалі, але надзвичайно щирі й відверті.

“Микола Штепан – поет рідкісної якості – безоглядної щирості. Усе в нього справжнє, навіть огріхи: штампи, любовні сентенції, конструкції незграби. Але це зворотний бік поетичної медалі. Лице її – душа. Думаюча, доскіплива”, – пише критик Володимир Базилевський.

У цьому й полягає основна цінність поезії молодого митця. Окремі вірші Миколи Штепана вражають такою глибиною, життєвим досвідом, що мимоволі починаєш сумніватися, що це писав 20-річний юнак. Однією з перших таку думку висловила Лариса Кожушко ─ упорядник поетичної збірки “А стежки через пам’ять… ” “У Миколи є такі вірші, які важко повірити, що написав 20-річний хлопець. Тому я запитала якось Миколу Миколайовича, чи це бува не його поезія? Він розсердився. Цю ж думку, що в збірниках є вірші і старшого Штепана, поділяв, Таню, і твій батько (місцевий поет Яків Івашкевич ─”Віче”) “,─ каже упорядниця.

Я пам’ятаю, як ми татом обговорювали вірші Миколи Штепана. Звичайно, сумніви були. Чому двадцятирічний юнак так гостро переживав політичні колізії та корупційні схеми, коли в жилах його однолітків кипіла кров, а в серцях вирувала лише романтика. Тепер я розумію. Мабуть, тому, що душею він був старший свого календарного віку. Він 20 років прожив так, як хтось, можливо, 40. Ймовірно, поспішав жити, бо душа знала, що скоро піде. Звідси й такі серйозні вірші. “Ні, Микола Миколайович не писав віршів, писав тільки Коля. Писав і грав на гітарі, а однолітки збиралися десь у потаємному місці й слухали. Інколи ці вірші там і творилися,” ─ каже ровесник Миколи Штепана (молодшого) Максим Молоков.

Усі вірші Миколи Штепана опубліковані вже після його загибелі. Спочатку їх друкували в пресі, а згодом вони вийшли невеличким тиражем ─ двома збірниками (“А стежки через пам’ять…” та “Я із солов’їної породи”(2006)) силами небайдужих людей та за підтримки Катеринопільської районної бібліотеки. Ряд віршів поета увійшов також в альманах “Пробудження” (“Твори лауреатів літературного конкурсу “Любіть Україну”, 2003).

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Пропонуємо до вашої уваги кілька поезій Миколи Штепана, нагадаємо, що всі вірші написані до листопада 1998 року (тобто до моменту зникнення юного поета), а звучать, ніби про сьогодення…